☀️☀️☀️☀️☀️☀️☀️☀️☀️☀️☀️☀️

☀️☀️☀️☀️☀️☀️☀️☀️☀️☀️☀️☀️

– Пробач, але зараз співрозмовник я такий собі. Та і я вже не той що був колись...– сказав я, кожне слово давалося мені тяжко, я все ще не міг дивитися на Алісу.

– Ой, тільки не починай о те нудотне...– і Аліса прокашлявшись змінила голос на більше брутальний і сказала: – Сем, я твій батько,– і видала якійсь жахливі хриплі звуки, – Тьху! Не з того фільму. Я небезпечний лихохрін, тримайся від мене подалі, а то я тобі нашкоджу. У-У-У-У.

 Ну….добре, трохи Алісі своєю акторською грою вдалося привернути мою увагу. Настільки, що моя свідомість виринула з пекучої болі і я подивився на подругу, яка скорчила кумедну гримасу. Я не знав чи то їй крапельницю ставити, чи ексзорциста викликати. Я навіть рохнув від сміху.

– Аліса, туалет далі по коридору, – не втримався і бовкнув я.

 Вона одразу змінила вираз обличчя на награно ображений.

– Тю, а Марко казав, що я першокласна актриса, – і вона мило надула губки, схрестив руки на груді.

– Як би тобі сказати…Марко був твій хлопець...мабуть, його кохання до тебе засліпило. Тож він був в захваті від будь-якої дурні що ти чудила – додав я і кутик рота піднявся вверх.

– Ти ж роздумаєш, що зараз тобі не натовкли боки, бо ти в поганому стані, – пробуркотіла Аліса з сарказмом.

– Знаєш...можеш навіть кулю в лоба мені пустити. Гірше вже точно не буде, – сказав я.

– Є...відставити лізти в помиральну яму! Тобі цей-во треба поїсти! Мені завжди легше стає після цього! Я тобі супчику принесла...– радісно сказала Аліса. Але щось мені стало не по собі.

 Вона дістала судок, який герметично зачинявся і можна було переносити рідку їжу і вона довго залишалася теплою. А коли подруга його відкрила – на мене радісно відстрибнула куряча лапка і хіба що не помахала привітно.