А що спонукало вас почати писати? ❤️
Мені стало цікаво, з чого починається шлях автора. Що змушує нас одного дня сісти й нарешті записати історію, яка, можливо, роками жила в нашій голові?Я завжди любила фантазувати. Вигадувати різні історії, уявляти персонажів, їхні долі, стосунки, моменти щастя й випробування. У моїй голові народжувалися цілі світи, але довгий час я так і не наважувалася перенести їх на папір. Мені здавалося, що колись я обов’язково це зроблю. Трохи пізніше. Коли буде більше часу. Коли з’явиться відповідний момент.А потім у моєму житті сталася втрата близької людини на війні.І, мабуть, саме тоді я по-справжньому усвідомила одну річ: ми не знаємо, скільки часу маємо. Ми так часто відкладаємо свої бажання, мрії та маленькі кроки до них, ніби попереду в нас нескінченно багато днів.Але коли, як не сьогодні?Я зрозуміла, що не хочу й далі залишати свої історії лише у власній уяві. Я хочу дати їм життя, дозволити своїм героям заговорити й поділитися з кимось тим, що так довго жило всередині мене.Так і почався мій шлях на Букнеті. Так з’явилася історія Кіари та Мін Су.Я ще вчуся, шукаю свій стиль, хвилююся за своїх героїв і радію кожному читачеві, який відкриває мою книгу. Але я щаслива, що нарешті наважилася зробити цей крок.Тому сьогодні хочу запитати вас, автори й авторки:
Що спонукало саме вас почати писати? ❤️
Ви давно мріяли про власну книгу чи одного дня просто відчули, що більше не можете тримати свою історію в собі? Можливо, вас надихнула якась подія, людина або власний життєвий досвід?Мені дуже хочеться почитати ваші історії. Адже за кожною книгою стоїть не лише вигаданий світ, а й людина, яка одного дня наважилася ним поділитися.І якщо ви досі відкладаєте свою мрію на потім, можливо, це ваш знак зробити перший крок. Не обов’язково одразу написати цілу книгу. Іноді достатньо просто записати перше речення.
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиМрій ні коли не було щодо написання книги. Проте те що відбулося у моєму житті падіння, злети, відчай, не розуміння що відбувається. Незважаючи на все це я радію дякую.І от одного дня прийшла думка розуміння що це все Божий промисел з тих пір хочеться ділитися з людьми проте щоб не траплялось у житті потрібно дякувати Богу . Бо лише завдяки Йому ми живемо, ми творимо, ми відчуваємо
Annatuha, Погоджусь з вами✨ Дякую, що ділитеся своїми думками. Нехай у Вашому житті буде більше світла, віри та приводів для вдячності❤️
У мене це одне слово ''Реальність''.
Раніше все тримала в собі, всі історії та світи. Але сценаріїв ставало дедалі більше, а проблем, на жаль, не менше. Тому вирішила викладати думки на папір. В мене є книга, яка працювала більше як терапевтичний інструмент. Може колись наважуся оголитися та розповісти ту історію.
Щиро дякую за таке питання та пост ❤️
Tanya M, Дякую ♥️
Навзаєм✨
Мене підтолкнув до написання книг біль від утрати дорогої мені людини. Матері. Після її смерті в Україні рідних у мене не залишилося. Було дуже важко.
Щоб якось заглушити біль, що царював у душі, я й став писати. Придумувати історії, де реальність трохи краща за ту, що мене оточувала. Пережити найбільш складні дні, тижні й місяці це допомогло. А потім якось втягнувся. Сподобалося. І досі пишу.
Віталій Козаченко, ❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати