Пару картинок до "Квартири поверхом ліворуч". 

Маємо молодого хлопця, чия мрія не збулась, та стару квартиру у дев'ятиповрхівці. Здавалося б, нічого не віщує біди... 

— Що ще я маю знати? Привиди? Пацюки? — хлопець раптом зробився серйозним. — Кредитори? 

Ріелторка навіть не всміхнулася. 

— Ви забагато жахастиків дивитеся. Просто стара квартира. Бабуся померла, онуки по Європах, а продати все не вдається. Ви ж стан бачили? 

Вона красномовно кивнула на потемнілий паркет, який тепер виглядав безнадійно застарілим, і ростягнула Данилові ключі. 

— То берете? 

Данило перевів погляд на ключ, а тоді ще раз озирнув квартиру. 

— Беру. 

І ще одна картинка. Це не реклама Корони, якщо що

Вечір Данило провів на балконі. На вечерю замовив суші й прикупив кілька пляшок пива, щоб хоч трохи зняти стрес. Може, варто просто відволіктися. Частіше бувати на вулиці, в ліцеї, універі, он начитка вже скоро почнеться. А тут - тільки спати.  

Це було схоже на план.  

Він підвівся і визирнув у двір, підставляючи обличчя вітру. Голод відступив, а від алкоголю тілом прокотилась тепла хвиля розслаблення, та варто було лише заплющити очі, як Данило знову відчував на пальцях той теплий дотик: не шерсть, не лапу. Саме дотик.  

Дурниці! Найпростіше і найрозумніше — забігти в будівельний магазин і закрити ту кляту діру.