Релігійний фанатизм власною персоною.

Тим часом покої великого князя Валерія просякли запахом крові та ладану. Праведний правитель стояв на колінах перед розп'яттям, стягнувши з себе оксамитовий камзол. В руці затис батіг із декількома шкіряними хвостами, на кінцях яких блищали металеві шипи. ​З силою замахнувся і опустив батіг на власну спину. Шкіра луснула, випускаючи багряні краплі.

— Очисти мене від скверни... Вижени з мене цього демона... — марив він, готуючись завдати собі нового удару. ​Але рука завмерла в повітрі. Чиїсь холодні, невагомі пальці перехопили батіг. ​

Міра стояла позаду нього, ідеальне обличчя випромінювало неземний, могильний спокій.

— Ти караєш посудину, яка обрана для величі, мій пане, —  голос лунав як молитва, перевернута догори дриґом. Суккубка повільно вирвала зброю з його пальців і відкинула вбік. ​Опустилася на коліна перед ним, обіймаючи зранене, напружене тіло.

— Те, що ти відчував сьогодні у великій залі... це не гріх. Це справжня природа влади. Творець створив овець для того, щоб вовки мали чим живитися. Ти не повинен відвертати очі. Ти повинен керувати цим процесом. ​Валерій судорожно ковтнув повітря, очі заполонив туман від її близькості. Чорна енергія проникала в нього через її дотики, при цьому глушила залишки совісті, замінюючи їх гіпертрофованим відчуттям власної месіанської значущості.

— Я... я бачив бруд... — прошепотів князь, втрачаючи контроль над власним розумом. ​

— Ти бачив матеріал, з якого будуватиметься нова імперія, — заперечила Міра, притискаючись губами до його скроні, вливаючи магічну отруту просто в його мозок. — Немає ніякого бруду для того, хто стоїть над мораллю. Северин покаже тобі цей шлях. Він відкриє браму, за якою немає обмежень. Прийми цю силу. Дозволь їй звільнити тебе від жалюгідних пут співчуття. Хроніки Чорного Причастя і Світлого Роду.