Кайра поливала квіти, коли почула стукіт у двері. Вона лише роздратовано зітхнула й продовжила свою справу.

За десять хвилин у двері постукали знову. Кайра поставила лійку на підлогу й попрямувала до входу. Вона й так знала, хто стоїть за дверима.

Відчинивши їх, вона мовчки подивилася на Деклана. Потім перевела погляд на букет лілій і коробку з тістечками. І знову подивилася йому в очі.

На обличчі Деклана сяяла привітна усмішка.

— Чого тобі? — роздратовано запитала вона.

— Ти не поспішала відчиняти двері.

— Сподівалася, що ти підеш.

— Це тобі, — Деклан простягнув їй продовження тут