Чорний прапор зникає з корми.

Зброю ховають.

Вантажні списки переписують.

І за кілька хвилин «Вдовиний Зуб» має перетворитися з піратського корабля на звичайне торговельне судно.

Майже переконливо.

Та на його палубу вже ступає людина, якій не потрібно кричати, щоб усі замовкли. За нею — шестеро воїнів Імперії Дзинь у темних пластинчастих обладунках. Жодних погроз. Жодних зайвих рухів.

Лише спокійний погляд, нефритова печатка дракона й одне коротке слово:

— Документи.

Поки нагорі починається перевірка, під палубою сидять ті, кого немає в жодному списку.

Вони чують чужі кроки просто над своїми клітками.

Достатньо одного звуку, одного крику, одного необережного руху — і брехня піратів розсиплеться.

Але чи означає викриття порятунок?

Адже полонені нічого не знають про людей, які прийшли перевіряти корабель. Не знають, що станеться, якщо імперці знайдуть клітки. І не знають, чи не стане новий господар небезпечнішим за старого.

Нова частина вже доступна до читання.

Чи наважилися б ви подати знак, не знаючи, хто саме відчинить люк?