Мене часто дивує, чому сьогодні вважається постидним читати роман. Наче «серйозна» література автоматично цінніша, навіть якщо людина не розуміє в ній ні бельмеса, але все одно читає. Навіщо витрачати свій найцінніший ресурс — час?
Для мене ще з університету цікаві діалоги Платона та Арістотеля — вони схожі на сучасні батли. Але я розумію тих, кому зовсім не цікаво читати двох стариків, які між собою сваряться. І це нормально. Тому я не змушую своїх знайомих чи родичів перечитувати їх, хоча поговорити можу, якщо це буде цікаво співрозмовнику.
То чому ми повинні приховувати свої інтереси в читанні більш легкої літератури? Як на мене, сам факт читання в епоху нескінченного скролингу соцмереж — це вже перемога книги.
А ви як думаєте: чи має значення «вага» літератури, чи головне, що вона приносить задоволення? Поділіться своїм досвідом: чи ви також приховуєте від оточення, що читаєте легку літературу?
7 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯ особисто ніколи не приховувала, що люблю детективи й фантастику. Ще зі школи. Хоча мій улюблений вчитель літератури був вочевидь цим незадоволений і дуже намагався привити , як він казав, гарний літературний смак.
Аліс Веро, Ваша історія доказ, що є така думка, що якась вища література і нища. І це дуже сумно(
Ніколи не приховувала від друзів і оточуючих, що мені дуже подобаються іронічні детективи. Моя найкраща подруга взагалі вважає це дурним жанром. Ну і що? Зате тепер я сама їх пишу! А читати літературу завжди хочеться за настроєм. Іноді потрібна саме така легка книга, іноді — любовний роман чи фентезі, залежно від того, що на душі. Соромитися своїх смаків не варто — що читається, те в цей момент і потрібно.
Наталя Дотепчук, 100%!
Як для мене "вага" цінність літератури є як знання так і почуття які отримуєш коли прочитаєш якусь книгу
Аліна Чуйко (Hunter), ❤️❤️❤️
Але хіба не хочеться просто позбавитися від важких думок і втекти від реальності? У цьому мені дуже часто допомагають книги, які не несуть жодного емоційного навантаження. Щось таке легке й невимушене. Та й хіба потрібно бути як усі? У кожного свій смак, і здається, що жодного сенсу немає в тому, щоб змусити людину читати те, що їй не до вподоби.
Вілена Озерська, Згодна)
Якби читання художньої літератури (і не тільки) не приносило задоволення, то книг ніхто б не читав.
Дикий Степ, Так, але ж є та література до якої не лежить душа, але яку потрібно прочитати, бо вона світова класика...
Не приховую. Читаю під настрій
Ірина Скрипник, Дуже рада, що є ще ті, хто не соромляться свої смаків)
Перша функція літератури - щоб до читача дійшло. А як дійде, через філософський діалог чи в низовому романі один персонаж сказав іншому "бро, отак-то не робиться" і читач теж зрозумів що вже 10 раз наступив на одні й ті самі граблі - це питання про цільову аудиторію)
Вень Чжулун, Ну і про те яка форма навчання і роз'яснення для людини потрібна)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати