Отож, шановний авторе, це я звертаюся до тебе, до тебе, Авторе, який так зухвало взявся писати від мого імені... від імені старого, запиленого Видива.

Автор: ??

Якщо буде така ваша ласка, дозвольте мені дати вам кілька порад. Порад, щодо вашого літературного Голосу.

По-перше, що таке голос? Ну, це дуже просто. Наприклад, півник кукурікає, корова мукає, А вітер - виє.

Автор: ...

Порада перша - така, шановний Авторе, припиніть щось удавати з себе. Я знаю, хто ви. І ви знаєте, хто ви. І якщо ви муха, то станьте неперевершеною мухою і - в жодному разі - не вдавайте з себе слона. Це буде помітно - в обох випадках.

Автор: ?☹️?

Якщо ти муха, то так і пиши: я муха, і мені подобається сідати на пташиний послід. Потім я лечу - на буханець хліба, аби там почистити лапки. Люди мріють шваркнути мене рушником, а ми - йдемо на випередження: зтрушуємо їм бактерії на буханець, з лапок. Ги-ги.

Автор: гм...

Тобто, розумієте, Авторе? Ви пишете від імені Видива, але - від себе, із себе. І написати гарнюще Видиво ви зумієте, коли відповісте самі собі, скажімо, на такі запитаннячка:

Автор: ох...

Чим пахне для вас - четвер?

А якого кольору субота?

І - що це означає власне для вас - в обох випадках?

Що ви полюбляєте робити, коли нікого поруч немає?

І - що би ви зробили, коли б мали купу грошей і лише - одну годину життя?

А може проміняли б це на тисячі злиднів, а жити - понад сто років?

Автор: :0

І взагалі, таких питань - всяко-різних, можна поставити собі - цілий фонтан.

Ось така вам, шановний Авторе, порада.

Порада на перший раз: ставте собі запитання і кумедні, і незручні, і навіть - грубі. Або - делікатні.

Але відповідайте чесно, безжально, як на сповіді.

Щоби писати своїм голосом, ви маєте зрозуміти, Авторе, насамперед - хто є ви. Або ж, краще - відчути.

Сподіваюся, я вас не засмутило. Бувайте.

Автор: Засмутило!!! ☺️