— Владе?!— здавлено прошепотіла я, стискаючи краї халата на грудях. — Що сталося? Діма ж уже пішов спати... Чого ти повернувся?

   Він не сказав жодного слова. Замість відповіді Влад зробив один швидкий, владний крок уперед, заходячи в передпокій, і глухо зачинив за собою двері.

   Перш ніж я встигла навіть скрикнути, його широкі долоні глухо вдарили в стіну по обидва боки від моєї голови, затискаючи мене в пастку. Його тіло накрило моє, гаряче й сильно. Я опинилася заблокованою між твердим бетоном і його грудьми.

— Влад, що ти…

   Він не дав мені договорити.