Чи справді можна почати все спочатку, якщо цього хотіти чи минуле завжди буде нагадувати про себе? Герой книги впевнений, що все можна виправити поки живий, але героїня, здається, не згодна з цим. А яка ваша думка?

— Як і всі ті листи, що ти знайшла, — продовжив Андрій, підійшовши майже впритул. — Лише спосіб розповісти тобі про все, що боліло. Я так хотів їх надіслати... Але щоразу мене щось зупиняло. Гордість, упертість — не знаю. Я так і не наважився, про що тепер дуже шкодую. Якби ми ще тоді знали правду, усе могло бути інакше, — він простягнув руки й торкнувся її плечей.

​— Інакше — це як?! — не витримала Софія. Вона відчула його гарячі долоні на своїх оголених плечах, і втриматись, відчуваючи його так близько, було дуже складно. — Ми нічого не могли змінити, Андрію! Невже ти не розумієш, що від мого вчинку тоді залежало не одне життя?!

​— Усе можна виправити, поки ми живі, Софіє! — промовив Андрій, схиляючись і торкаючись своїм чолом її чола. Софія навіть відчула його подих на своїх губах і ледве стримала зойк — не від дотику, а від його слів.

​Він так у це вірив, але вона не могла. Весь той обман і глибокі душевні рани, які вони завдали одне одному... вона сумнівалася, що вони взагалі колись загояться.

Читайте книгу, додавайте до бібліотеки, підписуйтесь на автора  та діліться  враженнями  від історії  

Дякую за увагу і бережіть себе.