Там вийшла нова глава, де Кет таки пригадала йому вчорашню відмазку...

Кет розсміялася:

 — А-ха-ха! Уявила картину: ти тягнеш його з нами на черговий виклик, а в офісників щелепи відпадають від нашого тріо!

— Саме так, — усміхнувся Любомир, і вони одночасно посміхнулися.

Кет заспокоїлася, глянула в порожню склянку від лате й запитала:

— А яке розпорядження отримали ви, босе?

— Відпочити ці три дні, розслабитися, а потім — тиждень із психологом.

— Мені наказали бути поруч, і явно не з будівлею офісу... То що робитимемо, Любасику? — Кет усміхнулася, дивлячись йому прямо в очі. — Чи ти насипав Віві сьогодні корму?

— Оце зараз було жорстоко, — усміхнувся він. 

Як вони да цього дійшли читати тут "Котик для Вищого"

https://booknet.ua/book/kotik-dlya-vishchogo-b455951