«Коли порив вітру гасить останню свічку, а тіні на стінах починають жити власним життям, знай — час настав.

Вони прийшли по свої борги».

Відчуваєте це раптове коливання повітря? (⁠.⁠ ⁠❛⁠ ⁠ᴗ⁠ ⁠❛⁠.⁠)  ✧*｡

Це вони. Ті, хто мешкає у сутінках між нашим світом та потойбіччям, знову підійшли занадто близько, щоб магічним голосом розповісти свою історію ✨

Новий розділ "Їх розлучила Смерть" вже звучить для вас ≽^•⩊•^≼ ₊˚⊹♡

Більшість вважає, що чародійки зі стихією вогню в крові не люблять воду та бояться крижаних протягів. Мовляв, довге перебування в озерах чи зайвий час у ванні знижує наш потенціал. А дехто каже, що ми взагалі ніколи не миємося! І всю цю маячню поширювали шановні колеги по ремеслу, а не базарні пліткарки. Магічний дар, на жаль, не гарантує наявності розуму у його власників.

Воду я обожнювала у всіх її проявах. У дитинстві ми з сестрами таскали сніг з вулиці та топили його в глечиках, щоб помитися в купелі з цільного шматка дерева. Гаряча вода нагрівала смолисту деревину й робила шкіру шовковистою та пахучою. Раз на тиждень батько обов’язково топив лазню, де можна було добре пропотіти й змити з себе бруд. Гадаю, саме там, біля нагрітих до білого каменів, я вперше відчула, що вогонь кличе мене.

Відчула, але не відразу зрозуміла

*посилання на соцмережі клікабельні