Вітаю, друзі! У цій частині не буде голів, жандармів і заляпаних соусом футболок. Ніякий маніяк не влазитиме через вікно, щоб помститися або щоб  попоїсти. Ніяка вчителька не розриватиме ваші ноти з “Богемною рапсодією” Фредді Мерк’юрі. Хоча про музику тут буде. Про музику почуттів і стосунків. Про музику текстів і ритмів. Про музику слів і музику мовчання. Про музику вітру й музику величної Білої Гори. Про музику трьох сердець, які випадково з'ясували, що б'ються в унісон. Про що ж тут читати тоді, якщо воно про музику? А ви не читайте. Пропустіть. І дочекайтеся  наступної частини. Там буде нарешті про кохання. Але якщо ви все ж захочете сповільнитися й відпочити, запрошую для прочитання ліричного розділу “Жоель і Марлен” книги

У напрямку неусвідомленої радості