Книга тепер має ще більше атмосфери ?

Я дуже люблю, коли історія живе не лише в тексті, а й у деталях: у світлі з прочинених дверей, у старих сходах, у погляді героїні, у предметі, який раптом виявляється важливішим, ніж здавався спочатку.

Тому я додала до кожного розділу книги "Будинок, що їсть імена" окремий візуал.

Тепер наприкінці кожного розділу є маленький атмосферний ключ до того, що всередині: іноді лякливий, іноді сумний, іноді майже ніжний. Без зайвих спойлерів, але з настроєм, який допомагає ще глибше відчути цей будинок, його мешканців, таємниці та тих, чиї імена не можна дозволити стерти.

І далі нові розділи теж виходитимуть із візуалами.

Мені хочеться, щоб ця історія читалася не просто як текст, а як темна, красива й трохи небезпечна подорож старою київською кам’яницею. Де за кожними дверима може бути не тільки кімната.

А й чиєсь забуте ім’я.

Якщо ти вже читаєш книгу — зазирни у розділи ще раз. Можливо, тепер деякі сцени відчуються зовсім інакше.

Читай із задоволенням! ❤