Давно я того гада не згадувала)))

Плюх! Різкий удар об воду. Темрява. 

Антон не хотів контакту з холодною водою, але встиг схопитися за опору і побачив, як істота врізалася у поверхню, а темрява Дніпра проковтнула її. Не можна було залишити це так — він стрибнув слідом. 

Штучне дихання — відносно нова людська техніка. І все ж люди були корисні. Світлана прокашлялася, розплющила очі. Було холодно, тіло промокле. Поруч сидів чоловік і викручував речі. Лякав до нестями. 

— Я не вб’ю тебе, — промовив він, не обертаючись. — Я хочу поговорити з тим, хто всередині тебе. 

— Сід… спить, — тремтячим голосом відповіла жінка. 

— Ти ж хочеш жити? — Антон легко підняв її на руки. — Показуй, де твій дім.

Щоб почати читати клікніть по картинці!

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

❤️❤️❤️

Анастасія Газе
15.07.2026, 14:50:07

Анастасія Коваленко, ❤️❤️❤️

avatar
Іванка Сокіл
15.07.2026, 11:52:46

Замовляю візуалізацію Сіда)

Показати 4 відповіді
Анастасія Газе
15.07.2026, 12:47:59

Іванка Сокіл, Саме тому це складно(((

Інші блоги
Поглинач демонів. Продовження. Слеш.
Сніданок, який важко пережити… особливо для талії! Що може бути небезпечнішим за зустріч із демоном? Правильно — сніданок, приготований головним алхіміком замку, особливо якщо він вирішив особисто простежити, щоб
Ох, Бернаааард))) Оновлення "Відьми" чекає!
— Вона швидко вчиться, — озвався зі свого стільця Бернард. — Можливо, їй потрібен інший наставник, щоб розкрити потенціал? — Їй потрібен наставник, який не відволікатиме її під час роботи, — різко відповів Ренар.
Хто кличе «мамо…» в тумані?
Над стежкою мерехтять два бліді вогники. Жінка з ліхтарем зупиняється, прислухається, і з туману долинає тихе дитяче «Мамо…» Так починається мій короткий ролик про потерчат. За українськими повір’ями, потерчата
Лана огризається...
Вітаю, любі букнетівці! ❤️ Оновлення роману "МАМА для маленької донечки" уже у ваших книжечках: — Тоді я пропоную вам вакансію мами. Аня ж назвала вас мамою? А заодно вакансія дружини — мені теж не завадить
Її обов’язки в замку завершені?
За кілька днів, зібравши в кулак рештки мужності, я прямую до кабінету господаря замку... На мені знову та сама сувора темно-сіра сукня — одяг, що нагадує про мої обов’язки, а не про наші нічні шаленства. Я стукаю у двері,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше