Ця історія починалася як розповідь про кохання.

Але мої фантазії не піддаються розрахункам та логіці. Тепер звичайна історія перетворюється на містичний сюжет, де долі героїв переплетені невидимими нитками минулих втілень.

Що, як потяг до людини — це не просто симпатія, а «луна» того, що ви вже переживали колись? Що, як магія — це не казка, а те, що прокидається в кожному з нас, коли приходить час?

До речі, щоб краще відчути атмосферу, про яку я пишу, я особисто відвідала Париж. Гуляла тими самими вуличками, де бував мій герой Роман, тож тепер кожна сторінка книги просякнута справжнім духом цього міста.

Перший розділ https://booknet.ua/reader/prihovanii-scenari-b455609?c=5051756

Другий розділ https://booknet.ua/reader/prihovanii-scenari-b455609?c=5054969

Третій розділ https://booknet.ua/reader/prihovanii-scenari-b455609?c=5056128

Четвертий розділ https://booknet.ua/reader/prihovanii-scenari-b455609?c=5065263

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Дана Новак

11.07.2026, 13:10:28

☀️

Лара Кокура

11.07.2026, 13:11:47

Дана Новак, Дякую❤️

Маргарита Хольська

11.07.2026, 13:10:45

❤️

Лара Кокура

11.07.2026, 13:11:23

Маргарита Хольська, Дякую ❤️

Лара Кокура

106

відслідковують

Інші блоги

Khryzantema

Трішки роздумів

У кожної книги є свій післясмак. Деякі історії закінчуються разом з останньою сторінкою, а деякі ще довго не відпускають, залишаючи після себе невидимі сліди. Мені подобається думати, що між сторінками моїх історій теж

Олеся Сіверська

Оце так новина

Завжди за темною смугою приходить світла. Ще в минулому пості я була вся просочена осінньою депресією, а потім — voilà! — бачу свою книгу «Кохання у стилі ASMR» на другій сторінці івенту «Кохання після пар»

Богдан Жур

100 підписників!

Здається, це лише цифра. Але за нею — 100 людей, які вирішили залишитися на моїй авторській сторінці й стежити за моїми історіями. Для автора це дуже багато. Дякую кожному, хто читає, ставить вподобайки, залишає коментарі,

Олеся Сіверська

Трошки лірики, або про те що болить

Любі мої, сьогодні щось так сумно на душі… Новини, зміни, роман. Усе якось іде… сумно, чи що. Наче й нічого конкретного не сталося, а всередині тяжко. І ось дорогою додому я раптом спіймала себе на думці, що не заходжу

Мері Вейв

Звуки натхнення ?

Той момент, коли підбираєш правильний трек — і сцена буквально сама починає писатися. Музика іноді задає весь ритм епізоду ? Пишете в тиші чи теж з саундтреком у навушниках?.