1.4 Інга

Інга ніколи не знала свого батька.  Її виховували мама Надя та бабця Катя. Усі вони мешкали в Броварах. Мама закінчила педінститут і працювала вчителькою хімії, а бабуся до самої пенсії була медичною сестрою в місцевій лікарні на вулиці Шевченка. Обидві любили Інгу до нестями й усі зароблені гроші, попри скрутні часи, витрачали на те, щоб дівчинка нічим не поступалася іншим дітям: у неї завжди були найкращі іграшки, цікаві книжки та гарні сукні.

Щоб забезпечити їй щасливе дитинство, мама вечорами додатково готувала випускників до вступу у виші, а бабуся після зміни підробляла: бігала по домівках робити уколи сусідам і знайомим, які радили її одне одному.

Коли Інга підросла, бабуся розповіла їй під секретом обставини появи на світ, відкривши минуле, про яке мама мовчала.

Влітку після третього курсу Надя поїхала відпочивати в пансіонат до Ялти. Одного ранку вона сиділа в кріслі у вестибюлі, чекаючи на сусідку по кімнаті, щоб піти на пляж. З вулиці зайшов молодий військовий із дружиною та двома дівчинками. В очікуванні ліфта діти бешкетували, а мати намагалася їх вгамувати. Надя підвела очі: високий, стрункий офіцер із правильними рисами обличчя пожирав її поглядом. По шкірі пробігли мурахи...

Згодом вони зустрілися на пляжі, коли вона купувала морозиво. Він стояв зі знудьгованим виглядом, поки дружина збирала речі. Надя не впізнала його без форми. Вона пройшла повз, пальці ніг впивалися в пісок, проте серце почало калатати. Вона озирнулася — він дивився прямо на неї…

Того ж вечора її сусідка поїхала на день до родичів.  Надя читала книжку перед сном, коли пролунав рішучий стукіт у двері, і вони відчинилися. На порозі стояв він. Тільки-но переступивши поріг, він відразу провернув ключ у замку та вимкнув світло.

Він підійшов, присів поряд на ліжко... Вона не пручалася. Це було якесь затьмарення, пристрасть… Вони не промовили жодного слова, а через місяць після відпочинку Надя дізналася, що вагітна.

Ця таємниця настільки муляла Інзі, що вона не змогла носити її в собі. Почуте не давало спокою. Зрештою, дівчина не витримала і безпосередньо почала допитувати матір, щоб почути правду вже з її вуст,  проте мама відмовлялася розмовляти на цю тему.

— Я ні про що не шкодую. Ти в мене така красуня вийшла, — відмахувалася вона.

І справді, Інга зовсім  не була схожа ні на маму, ні на бабусю. З темними очима та чорним волоссям, висока та струнка, вона радше нагадувала циганку.

Усе дитинство мріяла про тата й заздрила подругам із повних сімей, а коли подорослішала, ніяк не могла повірити в те, що мама не знає навіть його імені.

Інга багато читала, добре вчилася, мріяла про життя у великому місті й чітко усвідомлювала: щоб чогось досягти, їй доведеться  виборювати все самій.

У десятому класі в неї закохався однокласник Олександр. Вона вдала взаємність не тому, що теж мала почуття, а тому, що він був із заможної родини, яка мала власний двоповерховий будинок, машину, меблі з червоного дерева у вітальні та чорну ікру в холодильнику.

З Олександром трапився перший секс і перше розчарування. Ці стосунки не принесли казкового щастя — Інга ставилася до них як до квитка у краще життя, щосили намагаючись сподобатися батькам хлопця, які працювали лікарями в Києві (тато — хірургом, мама — психіатром), проте мали російське коріння й відверто тяжіли до всього звідти. В очі, звісно, нічого не казали, та Інга чудово зчитувала їхнє ставлення: вона була нерівнею їхньому синочкові.

Тато колись закінчив медичний у Санкт-Петербурзі, тому безапеляційно заявив, що гідну освіту можна здобути лише там. Олександр умовив Інгу їхати разом складати туди вступні іспити. Він вступив, вона ж — провалилася.

Вони ще рік зустрічалися під час канікул…  Зрештою, Інзі набридло зображати закохану дурепу, тож стосунки закінчилися. Саме тоді  вона дізналася, що вагітна. Вона не готова була народжувати. Нікому нічого не сказала. Зробила аборт, сховавши свій відчай глибоко в собі. Згодом вступила до Київського університету ім. Тараса Шевченка. Після випуску вона влаштувалася працювати в готель «Хрещатик» менеджером із роботи з іноземцями, де вдало згладжувала кути між радянським рівнем сервісу та західними очікуваннями гостей і впевнено планувала зробити кар’єру.

Усе змінилося півтора року тому, коли Інга випадково зустріла в центрі Києва колишню одногрупницю. Вони зайшли на каву, і та розповіла, що переїжджає до Праги й звільняє гарне місце в одній перспективній фірмі. Тоді ж Інга побачила в подруги  фото її боса — Романа. Почувши розповідь про нього, вона прийшла на співбесіду просто з цікавості... Співбесіда закінчилася рестораном та сексом. Інга звільнилася з готелю, бо відчувала, що Роман і є її мрією про щастя. Вона по-справжньому закохалася і чекала, що він відповість взаємністю.

І ось сьогодні, вперше за півтора року, відчула: щось змінилося. Роман не торкнувся її — просто ліг і відразу заснув. Від цього було боляче...

Він і раніше бував втомленим, проте ніколи не відмовлявся від близькості, ніколи не ігнорував її так демонстративно.

Інга не стала чекати поки він прокинеться. Її накрила така тривога, що вона не хотіла, аби Роман бачив її в такому розгубленому стані.

Вдома теж все пішло наперекосяк. Спочатку збігла кава, потім з рук вислизнуло яйце, розбившись об підлогу в’язкою плямою. Вона завмерла посеред кухні, вслухаючись у тишу квартири. Чому він так повівся? Це справді лише виснаження, чи в його житті з’явилося щось, про що вона навіть не здогадується?

Тієї ночі вона так і не змогла заснути, а вранці першою приїхала до офісу, щоб з головою піти в роботу й бодай на час втекти від власних думок.

***

Дорогий читачу, планую публікувати  наступні розділи по вівторках та суботах.

***

Дякую, що читаєте ❤️

 Якщо історія Романа та Соломії вас захопила, будь ласка, додайте книгу до бібліотеки та підпишіться на оновлення.