Фу мені, або Чому ви читаєте?)
Вітаю всіх, хто читає, читав і, сподіваюся, тих, хто ще читатиме. Я взагалі дуже здивований, що ви читаєте!) Без реклами, без агітації, влітку, попри всі наявні труднощі загалом — і відсутність в історії владного боса, роздільного та групового кохання зокрема!
Завершується перша книга циклу Фейрії вже завтра, але ви миттю, навіть ще частіше, зможете отримувати глави оновленої Фейрії, її другої історії під назвою "На перехресті Шляхів".
У ній герой вирушить до столиці з геть нікому не знайомою назвою Кийва, проте там на нього чекає багато нового, щось доведеться зрозуміти, а в чомусь — узяти участь.
Якщо у вас виникає бажання покритикувати автора, про щось запитати, на щось звернути увагу — із задоволенням відповім. А якщо історія просто сподобалася, але й говорити щось не хочеться — що ж, мені цілком достатньо сердечка, і дякую вам за витрачений час!
Нагадаю, що до історії є галерея персонажів та візуалізація епізодів. На мій погляд, вона вийшла цікавою, хоча тут спасибі треба сказати... звісно, автору! Хто ж іще міг таке вигадати?) І, з великою повагою до всіх художників-ілюстраторів, тільки фу мені. Ми в одному човні, кудись пливемо, а куди — поки й самі не знаємо...

Upd. Якщо вже Кийва сподобалася, то ось погляд зверху)

4 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти"Відсутність в історії владного боса, роздільного та групового кохання зокрема" це вже не недолік, а перевага твору) Перегодували читачів владними кексами))))
арти красиві❤️
Критикувати це дурниця. Просто пишіть. Є глибина.
Біл Лефран, Дякую. Але критика теж важлива.
Виглядає як Київ, де ельфи провели реконструкцію)
Коментар видалено
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати