У двері постукали. І одразу ж, не чекаючи дозволу, увійшов гоблін-слуга й вивалив на стіл стос книжок та сувоїв. За такою купою цілком би міг зайняти укриття взвод гномів-стрільців. А більш субтильних ельфів – либонь і ціла рота.

– Це що за крінжатина? – підозріло спитав Марті.
– Це бути наша темна конституція, закона й підзаконна акта, – пояснив зелений. – А також інша важлива документа. Володаря казати – твоя сідати й вчити.
– А Володаря не сказати, – передражнив його хлопець, – на кой ікс мені це треба?!
– Володаря сказати – щоб твоя менше страждати фігня й не завдавати зайва клопота. Сідати й вчити! – з цими словами гоблін зачинив за собою двері.
– У, злидень! – Марті погрозив йому вслід кулаком.

– Я тебе майже не бачу! – відьма стояла, вперши руки в боки, зазвичай милі блакитні оченята зараз метали громи й блискавки. – Ти вічно як не в себе у лабораторії, то ще десь! Навіщо були всі ці знаки уваги, якщо тепер ми наче в різних світах?!
– В мене є робота, душа моя, – спокійно відповів ліч. – Я ж служу Володарю, не забувай.
– О, я пам’ятаю! Я, взагалі-то, теж служу Володарю. І в мене теж купа роботи – готувати зілля, керувати ковеном… Ти взагалі уявляєш, наскільки це складно – управляти цілою організацією відьом? А ти мало того, що загруз у цих своїх дослідах – так останнім часом став проводити більше часу з цим триклятим Обраним, ніж зі мною! От нащо ти сам поперся його витягувати? Невже це не міг зробити ще хтось?

Перевівши подих, Елідія зайшла з козирів..

– Ти мене не любиш!

У прислужників Зла, як завжди, свої трабли.

━━━━━━༻❁༺━━━━━━

А вас - запрошую читати далі)