Додано
26.10.26 19:49:01
Тепла зустріч братів?
Хоч я й просив матір не зустрічати мене, як маленького, але вона все одно приїхала в аеропорт. І не сама… І якщо її чоловіка я очікував побачити, то Єгора — ні. І тим більше не радий бачити Григорія Назаренка — батька Ніки, який дивиться на мене так, ніби я вчергове зжер усі його тістечка, які він купив Вікторії.
Зізнаюся, було таке під час мого минулого візиту сюди… Я тепер солодощі їм тільки ті, що купив сам.
Тож чому цей бульдог на мене вовком дивиться, я не знаю. Та й знати не хочу! Ми з матір’ю домовилися, що жити я буду окремо. Спочатку поживу в будинку її чоловіка, а потім переїду на свою квартиру…
Мама вже навіть її купила… Каже — дуже вдалий варіант і мені сподобається. Зараз там закінчують ремонт, і через пару тижнів можна в’їжджати!
Чесно кажучи, я б ці кілька тижнів пожив деінде. Хоч у готелі, хоч у наметі, але тільки не з Єгором практично під одним дахом. Але мати так зраділа моєму приїзду! Та і я за нею скучив. Потерплю трохи, не полізе ж Єгор до мене знову битися! З Нікою ми все вирішили, і претензій у неї до мене немає. А отже, і у цього самопроголошеного захисничка теж не повинно бути.
І все-таки навіщо він приїхав?
— Здивований? — улучивши момент, коли поруч нікого немає, запитує Єгор.
— Здивований… А ти очікував іншої реакції? Радісних обіймів?
— Радше — на ганебну втечу! — презирливо кривиться брат. Я пам’ятаю ще з минулого візиту — так у його виконанні виглядає усмішка.
І йому не набридло ходити постійно з кислою пикою, перекошуючись, щоб зобразити привітання?
— Відвали, байстрюче… — тихо кажу, нагадуючи про його походження, щоб сильніше зачепити.
Єгор тут же хапає мене за грудки, збираючись струснути, але, на диво, втручається начбез Артура Филиповича. Хоча це ж його робота — стежити за безпекою родини.
Назаренко виникає між нами, миттєво відтісняючи Єгора. Але я відчуваю, що це далеко не остання наша з братом сутичка…

Оновлення щодня о 00:00!

Анна Лященко
1646
відслідковують
Інші блоги
Доброго вечора, сонечки! Ви мене дуже потішили)) уже 25❤️❤️❤️ прочитань))) щиро дякую вам за таку увагу. Звісно ж, підготувала візуал до останнього розділу, якщо ви ще не бачили його і не читали. А ви вже викопали картопельку?
Схоже, Матвій та Ліза знайшли улюблене місце для побачень:Бандит і Принцеса
Як часто ми замислюємося про те, як швидко минає час і де ж ховається те омріяне щастя? Осінь за осінню спливає, але справжня таємниця полягає в тому, щоб уміти роздивитися це щастя навколо себе, примиритися з близькими, зберегти
— Я не можу без тебе жити, руденька, — на мить відірвавшися, каже Ден. — Я вмираю без твоїх губ, без запаху твого волосся, хай яким би воно не було. "Повернути руду" УВАГА! В кінці нової глави
Я от помітила, що більшу частину життя живу у власному бульбашковому всесвіті. Там я, мої персонажі, їхні лінії сюжетні, якісь нескінченні розмови... Ніколи не буває самотньо чи нудно, тільки трішечки страшно, коли винирюю
7 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиТож чому цей бульдог на мене вовком дивиться --- Яка шикарна гра слів! Ви просто майстриня!
Мрія Чарівна, ❤️❤️❤️
❤️❤️❤️
Якби не Назаренко зустріч була б ще 'тепліше'!
Але ж він не буде завжди поруч.
Ну тут вже як у прислів'ї, що про зраду останнім дізнається чоловік. В нашому варіанті: про майбутню дитину знають всі, окрім винуватця цієї події.
Такі дружні братики))
Тея Калиновська, Дуже))
Дякую!
Як же вони мені подобаються. Стільки гумору у книзі. Натхнення та успіхів вам, пані авторка ♥️♥️♥️
Солоха Солоха, Дякую! Дуже приємно!
Гаряча!))
Ромул Шерідан, Мала б стати, якби не начбез...
Дякую!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати