Ми рідко цінуємо те, до чого звикли.

Світло — поки воно є.

Безпеку — поки ніхто не намагається її відібрати.

Людей поруч — поки вони не зникають.

Брахдум теж був упевнений у своїй силі.

Його механізми працювали десятиліттями.

Його мости стояли століттями.

Його світло здавалося вічним.

Але іноді достатньо однієї тріщини, щоб люди раптом побачили,

наскільки крихким був їхній світ.

І питання вже не в тому, хто винен.

Питання в тому, що ти зробиш, коли звичний порядок

почне руйнуватися просто в тебе на очах.

? Новий розділ «Гаснуче світло» вже доступний.

— ВолодимирМорвейн