Всім привіт! 

У восьмому розділі книги Ти лише моя відбулася розмова між Вадимом та Іриною. Яна нарешті дізналась, яку посаду займає Вадим. 

Частина тексту розділу:

 

Ірина розтулила рота, щоб щось сказати, але Вадим підняв руку, змушуючи її замовкнути.

— Якщо щось подібне повториться, якщо ти ще раз дозволиш собі саботувати роботу моїх співробітників — ти шукатимеш нове місце. Ти мене зрозуміла?

Вона нервово ковтнула, вмить утративши весь свій лиск, і опустила очі, не витримавши його тиску.

— Так, Вадиме Сергійовичу.

— І ще, — додав він крижаним тоном. — Я сам даю доручення своїм працівникам, а ти займаєшся виключно власними посадовими обов’язками.

Вона лише мовчки кивнула.

— Вільна.

Щойно за Іриною зачинилися двері, Вадим натиснув іншу кнопку на селекторі:

— Олено, зв'яжіться з нашою новою перекладачкою, Яною Петрівною. Нехай негайно зайде до мого кабінету.

Тим часом я сиділа у своєму кабінеті, з гордістю погладжуючи обкладинку пухкої теки з готовими контрактами. Раптом тишу розрізав різкий дзвінок робочого телефону.

— Яно Петрівно? — пролунав ввічливий жіночий голос. — Генеральний директор чекає на вас у своєму кабінеті. Підніміться на поверх вище, двері в самому кінці коридору.

Моє серце радісно та схвильовано тьохнуло. Ось воно! Я схопила теку з перекладами, швидко поправила зачіску, кинувши побіжний погляд у дзеркало, і рішуче попрямувала нагору.

Секретарка в приймальні привітно всміхнулася та мовчки вказала на масивні двері з темного дуба. Я глибоко вдихнула, намагаючись вгамувати хвилювання, легенько постукала і, почувши впевнене «Увійдіть», переступила поріг.

Кабінет був величезним, зі строгим, але розкішним інтер'єром. За масивним столом сидів чоловік, схилившись над планшетом.

— Доброго ранку. Викликали? Я принесла переклади, які ви вимагали до десятої... — впевнено почала я, роблячи кілька кроків уперед і простягаючи теку.

Чоловік повільно підвів голову. У моїх грудях миттєво забракло повітря. Темно-синій діловий костюм. Пронизливий, владний погляд темних очей. І той самий знайомий, ледь уловимий аромат кедра та бергамота, що витав у повітрі. Це був Вадим.

— Доброго ранку, Яно, — його низький голос пролунав спокійно, але в очах затанцювали відверто сміливі, переможно-хитрі бісики. Він неквапливо відкинувся на спинку шкіряного крісла, схрестивши руки на грудях.

Я завмерла, ніби прикипіла до підлоги. Об’ємна тека в моїх руках раптом здалася неймовірно важкою, а слова застрягли десь у горлі.

— Ви... — тільки й змогла видихнути я, здивовано кліпаючи очима.

— Бачу, ви здивовані, Яно Петрівно. Тож дозвольте нарешті відрекомендуватися офіційно. Дробиш Вадим Сергійович. Генеральний директор цієї компанії.

Дякую за рекомендації:

Нія Велесова ❤️

Лана Нова ❤️

Тетяна Степанкевич ❤️

Лія Лісова ❤️

Христина Вілем ❤️

Книга бере участь у флешмобі "Мелодія кохання"

А вже завтра на вас очікує новий розділ. 

В флешмобі “Мелодія кохання” вже звучать такі чудові історії від талановитих авторів:

1.06 Марія Залевська "Водійка для Дикого"

2.06 Анна Лінн "Некромаркетинг. Smm для іншого світу"

3.06 Лія Лореляйн "Моє "Купайлівське диво"

04.06. Night Rain "Нана весна"

05.06 Олена Родан "Стерво для бабія"

06.06 Юкарі Ейрі "Один рік до прийняття себе"

07.06 Ана Харві "Чорнильне полотно"

08.06 Тетяна Степанкевич "Скільки коштує свобода"

09.06 Крісті Ко "Ти лише моя"

10.06 Каріна Морган "Той, кого я впустила"

11.06 Хелен Нуар "Оренда з наслідками"

12.06 Лія Лісова "Заборонений рай"

13.06 Ксенія Кова "Останні правки"

14.06 Неба Крайчик "Ветеринарка для дракона"

А вже завтра зазвучить іще одна чудова історія. 

Дякую за увагу! ❤️❤️❤️

Щиро ваша Крісті Ко. ❤️❤️❤️