У Брахдумі кожен знаходить своє місце.

Габріель знайшов його серед горнів, металу й майстрів, які оцінюють людину не за словами, а за її роботу.

Айзек... знайшов бібліотеку з табличкою "Стороннім вхід заборонено".

І, звісно ж, це закінчилося саме так, як мало закінчитися.

У новій частині "Попелу Еларіса":

— один із друзів робить важливий крок до своєї мрії;

— інший знову знаходить пригоди там, де їх не варто було шукати;

— старі образи вириваються назовні;

— а слова, сказані в гніві, залишають рани значно глибші за будь-які удари.

Іноді ми найбільше ранимо саме тих людей, які найдовше залишалися поруч.

А іноді усвідомлюємо це занадто пізно.

— Володимир Морвейн