Якщо ви ще не читали мою новинку ІГРАШКА ТИРАНА, то радо запрошую читачок зробити це, бо я впевнена — вам буде цікаво ❤️

•••••••••••••••••••••••••••

— Гаразд, — сказав він байдуже. — Я приймаю тебе, цілителько. Ти будеш жити й перебуватимеш під моїм захистом. Але за це ти даватимеш мені свій дар кожного разу, коли мені це буде потрібно. І кожного разу, коли я цього захочу.

Він простягнув руку, чекаючи, поки я поцілую її на знак вірності, — бліду, з довгими пальцями, на яких блищали чорні персні.

— Відтепер ти належиш мені.

Я подивилася на його руку. Серце стислося. Гидливість, страх, відчай — усе змішалося всередині. Але за цим стояв холодний розрахунок виживання. Краще поцілувати руку диявола, ніж знову стати рабинею принца. Я нахилилася, і мої губи торкнулися холодної шкіри. Поцілунок був легким і беззвучним, але після нього я відчула, що назад дороги немає.

Атанор задоволено провів пальцями по моєму підборіддю, змусивши підняти голову. У його очах було щось нове — це був інтерес. Гострий, хижий інтерес.

— Ось так, — муркнув він. — Тепер ти одна з нас. Ходімо, у головній залі мої послідовники святкують весілля одного з моїх вірних слуг. Я представлю тебе всім, і там ти й познайомишся зі своїм новим життям.