Кажуть, нібито кожного усталеного злочинця завжди тягне тишком-нишком повернутися на місце свого, нещодавно скоєного, злочину.

Кілька років поспіль відчував щось подібне, оскільки хтиво мріялось відвідати низку локацій, про які йдеться в книзі.

На жаль, безпосередньо вулиця Музична, через певні обставини, для мене до кінця війни перебуватиме поза зоною досяжності, разом із Майданом Митців та «Дубовим гаєм». Натомість більш-менш реальним виявилося спробувати добратися до «перехрестя» Даринки Запорізької:

[...] Палац розташований [поряд із будинком] у затишному парку, що містить також і гральний майданчик. Сюди традиційно збираються мешканці сусідніх будинків, переважно молоді жінки, котрі впродовж дня доглядають дітлахів і неквапливо спілкуються на сімейні теми.

Трохи далі, за символічним парканом, розташовуються трамвайна колія в обох напрямках, проїзна частина дороги та пішохідний тротуар. Поза транспортною артерією починається огороджена ділянка гімназії номер сорок шість.

В іншому розділі:

Музична школа, поряд із багатоповерхівкою, та гімназія номер сорок шість, що міститься з іншого боку транспортної магістралі, відтепер перетворились у навчально-побутове коло, в якому щоденно вирує нехитре життя десятирічного дівчиська.

Зображення дитячої музичної школи, загальноосвітньої гімназії та Палацу Культури, що раніше використовувались як ілюстрації, були або «позичені» з інтернету (хоча й попередньо добряче перероблені під сюжет та персонажів, за допомогою штучного інтелекту), або знімалися мною власноруч, але багато-багато років тому.

Сьогодні таки вдалося відвідати знаменний чотирикутник, щоб затамувавши подих зробити кілька свіженьких знімків. Вважаю, читачам та читачкам, хто хоч трішечки заглиблювався в позитивно-світлу мистецьку історію, буде цікаво їх переглянути.  

Будинок, в якому мешкає Дарина після переїзду родини. Зверніть, до речі, увагу на наявність контейнеру для сміття (попри присутність сміттєпроводу в кожному з під'їздів), що дуже символічно, враховуючи вигадані події, котрі відбуваються наприкінці історії:

Палац Культури, поряд з яким дівчинка вперше зустрічається з майбутньою чуйною педагогинею:

Дитяча музична школа, що стає надійним притулком талановитій скрипальці (на другій світлині також можна побачити і гімназію):

Загальноосвітня гімназія, де навчаються подружки-білявки та однокласники Дарини (Максим Головань, Гуморист і злостива «солодка парочка»):

◇Корисна порада на все життя◇

✉️ serglyakhovskiy@ukr.net