Іноді люди не приходять у наше життя випадково.
Вони з’являються як буря — різко, голосно, без попередження.
І залишають після себе не спокій… а тишу, яка ще довго болить.
Ми називаємо це коханням.
Але насправді — це просто момент, коли серце перестає слухати розум.
Я пишу не про ідеальні історії.
Я пишу про тих, хто любив занадто сильно.
І про тих, хто не вмів зупинитися.м
Мої любі ❤️
Вже завтра на вас чекатимуть останні два розділи книги «Дихати(не)тобою». Історія Максима та Емілії нарешті отримає своє логічне завершення. Ця книга стала для мене особливою. Вона — моя перша завершена
Назву блога цілком доречно перефразувати, скажімо, ось так: Людина, що нудьгує у відпустці Втім, оскільки я наразі зосереджений (і як автор, і як читач) саме на підлітковій прозі, тому звертаюся
Всім привіт. Мені здається, нас із дитинства вчили одній простій формулі: Є герой. Є проблема. Є конфлікт. Є розв'язка. І начебто без конфлікту історії просто не існує. Але чи справді це так? Уявімо роман, де немає сварок
Коли ми відкриваємо книгу, то майже завжди шукаємо в ній щось більше, ніж просто сюжет. Хтось хоче знайти відповіді, хтось - відчути підтримку, а хтось просто прагне на кілька годин забути про власну реальність.
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДуже відгукується!
Маріанна Темницька, Дякую Вам!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати