Другий том «Очей Роду» для мене виявився дивною штукою. Пишучи перший, я переважно відкривав цей світ разом із Віктором. А тепер світ уже існує. Зі своєю історією, політикою, богами, кланами, давніми конфліктами й купою персонажів, кожен із яких уперто вимагає власної історії.

Через це другий том став значно... обсяжнішим в плані фонових подій і тих політичних тектонічних плит, які почали рухатися швидше. Мені й самому цікаво не тільки те, що Віктор утне далі, а і що станеться зі світом, у якому знов народився власник Очей Роду...

До того ж, як і казав раніше, світ розростається достатньо широко, щоб дозволити існування таких собі вбоквелів... ) Але це вже зовсім інша (і ще взагалі не написана) історія. ;-)