Хуртовина

 

Вітаю усіх!

 

Підтримайте книгу вподобайкою і діліться враженнями у коментарях! Не забувайте також додати книгу в бібліотеки, аби не пропустити оновлення!

 

Наступний уривок з 25тої частини Хуртовини!

***

Важко зітхнувши, хлопець піднявся на ліктях. Тіріон ще спав, а ранкове сяйво тільки-тільки починало заповзати на обрій. У цій, ще нічній тиші, Айвін раптом замислився про головне: "А що далі?". Усе життя він жив від обіду до обіду. Мабуть ті самі міністри, яких він гарно пам'ятав з екрану телевізора, так само жили від обіду до обіду. 

Та якщо вони жили так тому, що в них усе було. То ось юнак виживав так, бо нічого не мав. Складно думати про майбутнє, коли немає впевненості, що доживеш до наступного місяця. Проте зараз Айвін пригадував слова мисливця. 

"Залишитися тут? Знайти собі дружину? — подумав юнак. — А чому б і ні? За два дні я отримав тут від людей більше тепла й любові, ніж за сімнадцять років життя... там... Чому б і не залишитися тут разом із... Яшмою?"

***

[ ХУРТОВИНА ]


(картинка клікабельна)

 

А також додаю візуали з частини:

Дякую за увагу та приділений час!

З Вами був Марк Лис!


2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Кіт Анатолій
12.05.2026, 08:48:39

♥️♥️♥️

Марк Лис
12.05.2026, 08:49:43

Кіт Анатолій, ❤️❤️❤️

avatar
Олена Ранцева
12.05.2026, 08:37:24

❤️❤️❤️

Марк Лис
12.05.2026, 08:38:40

Олена Ранцева, ❤️❤️❤️

Інші блоги
Візуал 16 глави (не) хочу твого друга
— Владе?!— здавлено прошепотіла я, стискаючи краї халата на грудях. — Що сталося? Діма ж уже пішов спати... Чого ти повернувся? Він не сказав жодного слова. Замість відповіді Влад зробив один швидкий, владний
Втратити легко, а от повернути ....
Чи справді можна почати все спочатку, якщо цього хотіти чи минуле завжди буде нагадувати про себе? Герой книги впевнений, що все можна виправити поки живий, але героїня, здається, не згодна з цим. А яка ваша думка? —
Її погляд.
Вітаю, любі букнетівці! Запрошую на оновлення "Моя ЗНАЙДА", яке уже у ваших книжечках: Після вибору імен ми більше ні про що не розмовляємо. Лише обмінюємося глибокими, проникливими поглядами, сповненими сенсу.
Ласкаво прошу в новинку!
– Ти видерся на другий поверх о третій ночі... заради рушника? – Я дуже прив'язаний до своїх речей, – посміхається він у напівтемряві моєї кімнати. – Особливо до тих, що торкалися тебе. Замість слухняної нареченої
Коханню всі віки покірні
…Нагодувавши охорону, Лідія Антонівна причепурилася: розправила фартух, підтикнула шпильки під шиньйон, оглянула своє відображення в начищеній до блиску таці й залишилася задоволена. Краще вже не буде, все ж таки вік.
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше