Вітаю, мої неперевершені ♥
Сьогодні буде скоріше факт про мене, як про читачку, ніж про письменницю.
Я читала завжди, скільки себе пам'ятаю. Постійно в руках була книжка, а в голові цілі світи розгорталися. З уявою ніколи проблем не було. Улюбленою книжкою була "Чарівник смарагдового міста", але було багато інших дитячих пригодницьких фентезі. А ще "Українські народні казки" та "Казки братів Грім".
Це пам'ятаю я. А батьки пам'ятають одну забавну історію, яку буває розповідають мені.
Була я маленька. Раз читати вже вміла, то явно до школи ходила. Припустимо, що клас третій-четвертий.
Коли я була маленька, батьки ще тримали свиноматок, пізніше вже вирішили, що невигідно. Мороки багато, перекупи брали свиней за безцінь, а стільки м'яса захочеш, а не з'їси. Якщо що, це були суворі дев'яності, тоді в крамницях майже нічого не були, жили з городу і господарства.
Так от. Там де свиноматки, там і поросята були: маленькі, рожеві, з покрученими хвостиками і м'якими п'ятачками. Прикольні такі. Моїм пріорітетним завданням було тих поросят пасти. А вони ж хитрюги малі, так ще й наш двір ніби посеред вулиці, але чагарників навколо, де можна загубитися дрібній тваринці, було багато. З часом батьки їх повичищали під сінокоси, але ще не тоді.
А тепер сама історія.
Батьки десь ходили, а я повинна була тих поросят пасти. Прийшли, а Лєна сидить книжку читає, поросят ніде не видно. Ну батьки одразу ж сваритися, як так, мовялв, тебе ж поставили поросят пасти, а не читати. Кажуть, що я озирнулася, нахмурилася, покликала поросят, і всі до одного явилися на мій зов.
Так що я тойво, Оленка - повелителька поросят ахахах
Як я їх дресирувала, не пам'ятаю, не питайте. Та й цю ситуацію майже не пам'ятаю, але батьки завжди посміхаються, розповідаючи.
Як вам історія?)
Поки ви будете писати коментарі, я потираю ручки, гадаючи, яка ж реакція буде на сьогоднішню главу книги Кохати двох не гріх ♥♥♥
15 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиМені теж подобались казки.
Я навіть в якийсь час сама їх писала. За що отримала 12 балів (правда не я, а сестра з моєю казкою). Але мені було дуже приємно.
Історія, як наче Тореадорів загублена глава ) Прикольно )
Олена Ранцева, ❤️❤️❤️
Історія про те, як любов до книжок допомагає іноді навіть у сільському господарстві хх))) ☀️
Очерет, Це точно))
В дитинстві я любила, коли мені казки розповідала вже покійна бабуся.
Один факт про мене.
Крісті Ко, Так добре розповідала?))
Теж любила казки ❤️❤️❤️
Ольха Елдер, Напевно всі ми такі)
Я обожнювала казки всього світу і мені подобалось як сюжети були схожі, але в кожного народу по-своєму обростало деталями.
Подобались казки, які на наші були не схожі. Прямо зачитувлаась)
Джоанна Вейн, О, я теж оцю схожість завжди відмічала) Кістяк сюжету один, а деталі вже залежать від народності та місцевих традицій)
У дитинстві я дуже любила казки й часто десь пропадала з книжкою в руках❤️
Белла Ісфрелла, Ознака творчої людини)))
Я дитя міста, та коли бабуся з дідусем на пенсії в село перебралися, теж свиноматок тримали. Такі милі ці п'ятачки, та я пасла тільки гусей. Рожеві розумні створіння, самі гуляли і до миски вчасно прибігали
Олена Родан, ахахха, ото воїтелька)))
то їим просто було страшно далеко відходити))
Тетяна Гуркало, Можливо)))
У Вас було яскраве дитинство)
Ларія Ковальська, Є таке) Ми в селі незнамо як вижили)))
☺️☺️☺️
Стасія Мун, ♥♥♥
❣️❣️❣️
Діана Лисенко, Дякую за підтримку)
У мене так з котом було, всі забаганки і трюки виконував))
Цікава історія ❤️
Джул, Нє, ну поросята то одне, а кота як змусити коритися??????!!!!!
Прикольно ☺️
Лана Жулінська, Дякую)
цікаво про поросят..аха ха
Ірина Бібік, Таке життя))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати