«Історія Злати та Котаро» https://booknet.ua/book/storya-zlati-ta-kotaro-b450244

Автор Віталій Соул

За марафоном відгуків «Від автора до автора» https://booknet.ua/blogs/post/428107

Книга включена другою до циклу, однак те, що я читала її першою так як саме цей роман був заявлений на марафон, сприйняттю не завадило.

Головна героїня, Злата, з самого дитинства зазнала тяжких випробувань - смута в рідній країні, бідність, спроба работорговців викупити її (на щастя, втрутився таємничий ельф і врятував її та матір). Але завдяки магії, а найбільше власній праці і наполегливості, дівчина навчається і будує нове життя.

Приїхавши на навчання в магічну академію, вона дізнається, що житло їй доведеться ділити з Котаро - місцевим стихійним лихом.

Дуже цікавий підхід в Академії - краще зосередитись на чомусь одному, але в цьому бути майстром, ніж хапати по верхам все. В цьому автором дотримано заданий з самого початку азійський вайб: дуже нагадало те, як стародавні японські художники все життя відточували досконалість в зображенні одного й того самого сюжету чи пейзажу.

Сусіди Котаро це щось з чимсь! Калейдоскоп облич, що не запам"ятовуються через свою скороминучість)) Однак мотивація – велика сила. Дуже імпонує те, що Злата не злякалась труднощів і вирішила, що навчання варте того, щоб проявити терпіння навіть з таким сусідом. Але разом з тим, як просувається оповідь, розкривається зовсім інший Котаро, вірний друг і сильний боєць. І відгадка його походження (не буду спойлерити наступним читачам) мене вразила.

Я сміялась від того, як Котаро крав приготовану Златою їжу) наче не маг з Академії, а вічно голодний студент українського гуртожитку )))

Перше бойове випробування допомагає Златі і Котаро зробити крок до взаємного розуміння.

Мені сподобалась динаміка між героями. Не «розум проти, але тіло зраджує» і не «ой, він такий, це привід «змінитися за літо»», а поступове розуміння сильних і слабких сторін одне одного, підтримка, спільні місії і, звісно ж, гумор.

Підсумок: фентезі з азійським вайбом та іронією.