Доброго вечора, спільното!
В часи, коли ми намагаємося толерувати будь-які стосунки, мені інколи здається, що самотність виглядає дефектом, навіть хворобою.
Ні, не подумайте погано про автора, я не кажу, що самотні люди хворі. Я більше про те, що суспільство ніби підштовхує нас до висновку: "Будь-які стосунки краще, ніж ніяких"
Ми читаємо літературу, де пишуть про аб'юз і наругу над партнерами. Захоплюємося персонажами, які наважуються розірвати це коло, або творять неможливе - змінюють свого партнера на краще.
Але ж мусить бути й інший вибір.
Той де: "Краще бути самому, ніж з ким завгодно."
Чомусь в літературі самотня людина одразу стає дивною, ман'якальною, аб'юзивною, божевільною, травмованою, кошатницею(ком) (потрібне підкреслити)
Та й в реальному житті самотні люди у багатьох викликають занепокоєння.
Статистика говорить про інше - самотність стає нормою.
Але ми, автори, чомусь не пишимо про це...
Які Ваші думки?
15 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиНі, це не дефект. Дефект - це клеймити себе за те, що ви не схожі на когось іншого ⚞^. .^⚟
Олексій Горбунов, Абсолютно згоден ฅ^•ﻌ•^ฅ
Мабуть про те, щоб це написати, треба це відчувати, рефлексувати.. А так просто може не вийти створити реалістичного героя, якому повірять і сприймуть… сугубо моя субьективна думка… з думкою « краще бути самотнім ніж рядом з ким попало» погоджуюсь!
Олексій Горбунов, Найсмішніший жарт за сьогодні)))
Насправді, самотність — це теж бути в стосунках. Стосунках з собою. І це ще той виклик, щоб не перетворилося на "аби з ким". Але, є одне надважливе питання, на яке треба дати собі глибоку й чітку відповідь. Це — ти самотній, бо ніхто тобі не підходить, і ти не знайшов (ту єдину), (того єдиного)? Або це реально твій вибір на користь самотності. Без причин. Без розчарувань. Просто так. Чи багато обере другий варіант?)
Ромул Шерідан, Я й не кажу, що я можу відповісти відверто) Впевнено можу сказати лише одне - я не мав тих стосунків, які мене влаштовували. Чи це можна вважати безвихіддю?
Самотні люди... Так, це повільно стає нормою. Тільки самотність різна, мабуть. Самотній - це який? Той, хто просто живе сам? Чи той, хто утримується от спілкування взагалі? Чи той, кому самому з собою не нудно ніколи?
Чи вибір це? Для когось - так. Свідомий вибір людини, яка не хоче зайвої відповідальності, зайвого роздратування, да просто не хоче поруч нікого бачити постійно. Чи хвороба це? Мабуть і це є. Або якісь розлад, жаль, туга... Є люди однолюби. Вони не можуть забути. Є самотні, тому що вже нема нікого, а вони весь час там, серед тих, рідних... І нових просто не чують. Складне питання.
Олексій Горбунов, Бо була зачинена у тієї вежі, вмерла та стала привидом))
Для мене самотність людини як усвідомлений вибір, це про самодостатність, впевненість і повагу до себе. Я не дивилася статистику з цього питання, але мені здається, що запит на будь-які відносини як сенс існування все ще домінують в суспільстві. Тому, мабуть, і автори підлаштовуються під очикуання більшості читачів. З іншого боку, самотність буває вимушеною. Тоді знову ж таки, рятують книги з яскравими стосунками між героями.
Зодча Тіней, Хех... Один з варіантів "порятунку" спостерігав сам. Самотні чоловіки у війську часто знаходять собі інтернет-дружин. Сваряться, миряться, відсилають гроші... Людині, яку бачили тільки в камеру смартфона. Один навіть плакав, потім почав збирати гроші на операцію своїй інтернет-дитині...
Бо книги пишуться для того, щоб і автори, і читачі, проживали травмуючий досвід у безпечних умовах. Самотність же стала викликом стражданню, наглядно показує, що без аб'юзера можна жити. І це знання ранить насправді, а не самотня людина. Щоб не знецінити свою жертву в ім'я кохання, знецінюють роль самотності, показуючи, що це неприродно. А насправді саме здорові емоційно люди можуть витримати самотність, ба більше, їм комфортно в ній
Олена Ранцева, Отут і криється парадокс. Якщо самотність багатьом нормальна та комфортна, чому автори її так знецінюють?
Так, краще бути самому ніж з ким завгодно.
Якщо я прийду за стіл на якому буде стояти купа вродливого посуду, (як у ресторані де ото офіціанти підіймають кришку над тацею), але на кожній тарілці буде лайно - просто різного виду й консистенції - домой я піду голодний)))
Чому ми не пишемо про це? Бо це нудно!
Якщо самотність вибір - це просто "тупий грінд". Як цікаво описати те, як чоловік розвивається? Спорт, бізнеси, "то", "сьо", третє, десяте - все однакове.
Як описати те саме, але з жінкою? Да ніяк.
Якщо самотність вимушена (тобто людина її не обирала), то опис такої людини буде схожий на опис шиза. Натурально - людина повільно але дуже впевнено буде з'їжджати з розуму, втрачаючи людяність, а отримувати вона буде лише пиху й ненависть до усього живого (бачив і на собі, і на прикладах).
Те, що кажуть, що "людина - істота соціальна" не просто так, нажаль, пишуть!))
Втім, це лише моя думка))))))
Олексій Горбунов, Ну от!
А ми зараз лайно не дуже терпимо!
Більш того, тенденція йде така, що... "От я такий молодець. "Політик, лідер та борець". Я ліпший за усіх, тому я не буду погоджуватись на фігню". За результатом - люди самотні. Як чоловіки, так і жінки...
Втім, чхати я на це хотів, який сенс? Все одно це кожен сам собі обирає))))
Я тут почитав коментарі й подумав...
А що... Якщо ми усі "ким завгодно". І раніше ми терпіли одне одного, мирилися з чужими вадами і так само мирилися з нашими, а тепер... ми не приймаємо подібне і тому усі самотні? :0
( 0_0)
Оу щіть... Здається я "капнув" занадто глибоко)))
Олексій Горбунов, Ну... Що таке взагалі та "норма"?
Норма - це те, що робить більшість.
Нормою фашистів було кричати "зіг хайль"
Нормою комуністів було кричати "Слава цк кпсс"
Я б міг би ще кілька норм назвати, але цей пост знесуть...
Норма - це те, що обирає більшість. Якщо у дурці усі (і навіть лікарі) будуть стіни лайном мазати, а я не буду - психом буду саме я, а не вони. Бо "правда" - відносна, а "абсолютна правда" - нам недосяжна.
Тому для усіх норма - стосунки. У кого немає - тот "не норма" - аномалія.
Зрештою зараз ми все одно живемо у суспільстві, де "можна усе, що не заборонено!". Враховуючи останні новини - ми можемо хоч до кінця життя самотніми пробути - за все вже подбали)))
Тому... Якщо Ви збираєтесь змінювати більшість - скоріш за все у Вас не вийде, але спробувати Ви можете (це не заборонено поки що).
Якщо Вас це просто цікавить, чому ми не можемо бути одні? Не знаю, я просто і на собі помічаю, на інших, що їм важко. Так люди влаштовані, але, знову ж, якщо комусь ок - прошу.
Якщо Вас цікавить саме стереотип - то люди, в цілому, стереотипами міркують...
Ну... якось отак от)
Я в житті інтроверт та дуже люблю бути самотньою, бо мені завжди є чимось зайнятись, та не рахую, що самотність це хвороба. Так в мене є друзі, але комфортніше проводити час на одинці. Не люблю коли в мене забирають мою енергію від якої потім потрібно відновлюватись
Мої герої в творах не самотні, але якщо колись таке буде, то мабуть покажу цю самотність з хорошої сторони
Олексій Горбунов, Хм, це ідея на майбутнє
Є гірша форма самотності в якій живе більшість людей. Це коли люди живуть разом - але не можуть один одному відкрити серця, чесно сказати, що вони відчувають, коли лицемірять один перед одним.
Зовні разом, далекі чужинці всередині.
Герман Харрінгтон, Ви трохи не зрозуміли про що блог. Саме цей тип самотності чудово описаний в літературі. А блог про інше - про те, про що не пишуть. І чому не пишуть.
Багато хто путає поняття. Самотній і психічно хворий. Од цього думаю усі ці дебати. Самотня людина свідомо вибирає це, бо їй так комфортніше. Крапка. Інше то словоблудіє і опис станів гранічащих с психопаталогією
Олексій Горбунов, золоті слова
Сама я зробила вибір що "Краще бути самому, ніж з ким завгодно.". Але суспільство, як і родина, нав'язливо намагаються мені довести, що в моєму віці "Будь-які стосунки краще, ніж ніяких" :)))
Тримаю оборону як можу. Хоча, справді, у реальному житті відсутність стосунків, особливо, якщо ти старше 20 років, викликає у суспільства питання: що з тобою не так? І мене дуже тішить той факт, що з кожним роком таких питань все менше. І щодо статистики, сама навіть почала помічати, що все більше і більше людей свідомо обирають самотність. Плюс це чи мінус? - питання дискусійне. З наукової точки зору, відбувається депопуляція, що є не дуже добре))) З "людської" - а яка кому різниця, чи ти самотній, чи ні, якщо тобі ок
Якщо говорити за книги, то дуже рідко зустрічала ті, де самотність була прописана дуже класно. В тому сенсі, що я, не дивлячись на вище сказане, натура досить романтична і полюбляю спостерігати за взаємодіями персонажів, тому є лише одиничні твори, в яких немає любовної лінії і які мене зацікавили
Сандра Мурмайт, Ось і я про це. Автори різні, хтось самотній, хтось - ні, комусь пощастило, комусь - не дуже. Але всі чомусь пишуть про кохання. Навіть ті, хто ніц про нього не знає))
Занепокоєння має викликати суспільство, в якому люди віддають перевагу самотності, щоб уникнути дійсно деструктивних стосунків. Хаям сказав вірно: "І краще будь один, ніж разом з ким попало".
Грудна Жаба, Саме тому там найбільший відсоток самогубств. І саме тому там купа обмежень: навіть в школі діти мають перефарбовувати волосся в чорний колір, якщо воно раптом в них каштанове. І булінг в школі норм, бо учень має сам відстоювати свої межі. А, якщо не вміє - його проблеми. Супер!
Всі люди самотні. Навіть ті, навколо кого багато людей. Самотність - це і вибір і суть.
Анастасія Коваленко, Філософський погляд...
самотрність не дефект і не болєзнь. самотність - то результат вибору. комусь так луучче.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати