Ця історія починалась дуже тихо.

`Ця історія починалась дуже тихо.`

`Перші сцени були спокійними. Все розгорталось природно, неквапливо. Все було новим і здавалося, що тут можна просто жити. Але в цій тиші було щось інше.`

`Ніби зачеплений нерв, який віддає всередину. Ледь вловиме відчуття, що щось прокидається разом із домом. Домом, який чекав надто довго. І відчувши присутність, відповів тихим, хриплим подихом.`

`ПЕРШИЙ РОЗДІЛ для мене — не про події. Це про стан. Стан, коли ти ще спостерігач. Коли тільки заходиш у щось незрозуміле… але вже не можеш зробити крок назад. Тут ще нічого не сталося. Але ти вже відчуваєш.`

`Ніби за спиною є погляд. Тихий. Невидимий. І він чекає.`

`І можливо, саме це — найтривожніше.`

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Mary

17.04.2026, 11:59:45

Я вже почала читати. Дуже цікаво що буде далі ?

Венера Зерван

17.04.2026, 12:25:16

Mary, Дуже рада, що вже занурилися)) Сподіваюся, продовження не відпустить ;))

Венера Зерван

відслідковують

Інші блоги

Тетяна Гищак

"Спряжіння". Рецензія

«Спряжіння. Втрати та здобутки» https://booknet.ua/book/spryazhnnya-vtrati-ta-zdobutki-b446367 - перша частина пригодницького роману Вадима Сухобруса. Це історія про попаданця з нашого часу в альтернативну реальність 17-18 століття. Події

Лексін Маршал

Про автора

А ось і я). Кому було цікаво, хто я і як живу. Коротко про себе: мені 29, живу в Одесі з минулого року, кочую Україною з 23-го. Родом я з Київщини, тому часто буваю в Києві та області. Встигла пожити в Ізмаїлі два роки, де й почала

Горова Ольга

Один день перші ціна! Знижка на Лікарку мафії!

Привіт, мої любі! ❤️ Ви вже відчули цей жар? Хорс та Мара вийшли на фінішну пряму!! Їхня історія, що почалася з втечі та крові, перетворилася на справжнє вінчання на пороховій бочці… і це не жарт! ;-) І сьогодні у вас

Ірина Бібік

Мовчазний марафон…

Коли читаєш книгу… закриваєш її… а за мить народжуються вірші…Збірка тут Всім бажаю гарного, весняного настрою! ✍️ ☘️ (⁠◠⁠‿⁠・⁠)⁠—❤️☀️

Ірина Муза

Ставай на коліна

Я мовчала, дивлячись у підлогу. Горло стиснулося. Віктор нахилив голову, вивчаючи мою реакцію. — Чи ти робиш вигляд, що не розумієш, і хочеш, щоб я озвучив тобі умову? Хм? Я продовжувала мовчати. Заклякла. Слова застрягли