І тільки пообіцяв собі що більше так не буде(
І тільки пообіцяв собі, що буду писати тільки для себе. Не буду моніторити бук нет.
- Я зохотів я зробив це я дописав книгу. Мені непотрібна ні увага ні лайки.
Оказується потрібно. Ну наркоман з буквариком. День ніч передивляюсь, блог веду.
А мав просто дописати. І тихо сказати дружині. Я дописав дргугу книгу. І все. Я скромний парубок.
А не я ще романтіку вирішив дописати. Чому дописати, колись я себе пробував в цьому напрямку. І саме що страшне шо пішло. Да і поїхало. Після ужасів якось текст легко почав лягати. Но я пишу короткий роман. Сто плюс сторінок і вмене романтіка усьо. Але не кажу що я не плачу зі своїми персонажами.
Якісь вони получаються всі живі, і буває тяжко для мене, з ними прощатись.
Так короче закінчую, третю книгу. І все.
Починаю четверту, напевно попробую гумор, або продовжу Іскри підземелля.
А чого я це пишу? Да шоб ти знав що не всі автори нормальні, і вічливі. Бувають і прості як двері. Да я казав шо пишу для себе. так що. Я не жадіна. Тоже почитай там буває не душно.
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиМені здається, що це абсолютно нормально. Ми всі кажемо, що пишемо для себе, але правда в тому, що будь-якій людині хочеться, щоб її історію хтось прочитав і зрозумів.
І взагалі, дописати роман це вже велика справа, незалежно від лайків, рейтингів і тд. А те, що персонажі стають живими й з ними важко прощатися, мабуть, найкраща ознака того, що все було не дарма.
Тож бажаю сил на третю, четверту і всі наступні!
Ілля Вінницький, ❤️
Авжеж це нормально! Так коли твою роботу помічають — це до біса приємно!
Це нормально: бажання відчути, що твоя робота цікава ฅ^•ﻌ•^ฅ
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати