Як так трапилось, або Коли автор — найгірший ворог своїх героїв.
Привіт!
Знаєте, я завжди дивувалася, коли читала книги інших авторів і бачила, як вони відправляють своїх напівскалічених героїв у мандри чи на подвиги. Сидиш така, читаєш і думаєш: «Ну камон, у нього зламана рука, три ножових поранення і він не їв два дні — КУДИ ви його відправляєте через гори?! Дайте людині хоча б бутерброд і восьмигодинний сон!»
І от сьогодні сиджу, перечитую свій власний розділ… і повільно усвідомлюю, що я зробила.
Я відправила напіводягнених, поранених, змучених героїв — без провізії, без води — через пустелю. Через ПУСТЕЛЮ. Де вночі нуль, а вдень п'ятдесят. Де бедуїни навіть рабів не прив'язували, бо тікати все одно нікуди.
А єдиного персонажа, який реально міг їх врятувати — я урочисто телепортувала бісзна-куди. Просто взяла і відправила. Геть. З локації. Браво. Стоячі овації.
І головне — я ж не під впливом безсонної ночі це писала. Не о третій ночі на четвертій каві (хоча зазвичай саме так). Я це писала свідомо. Мій мозок подивився на ситуацію, оцінив всі варіанти і сказав: «Знаєш що? Забери в них взагалі все. І воду забери. І того хлопця з шансом забери теж. Буде цікаво.»
Я починаю підозрювати, що мій внутрішній автор — це не натхненний митець з пером і свічкою, а маленький хаотичний гремлін.
Тож, мої дорогі читачі, якщо ви коли-небудь запитаєте мене: «Як так трапилось?» — чесна відповідь буде: я не знаю. Вони самі туди пішли.Я просто не зупинила. І забрала воду. І телепортувала рятівника.
З найкращими побажаннями Мілана, муз та гремлін.
P.S. Приймаю ваші ставки та ідеї: як цим нещасним тепер вижити?
15 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиОтож не треба зраджувати традиціям, пишіть вночі)))) жартую, це не дуже здорово, хоча сама така ж, продуктивність прокидається вночі)
От якби герой міг написати про свого автора відгук...
не знаю, чи всякому автору це б сподобалось
Стає все цікавійше. Приготувала попкорн)
Здається, настав час когось пограбувати :))))) напад на стоянку бедуїнів)
Якщо Ксандру знайшла сестра по кровному звязку, то може і ельфи яклсь вміють відчувати своїх рідних і зможуть їх знайти швидше. А амулет звязку вона загубила? Чому ніхто не подумав з нею звязатись по нбому, їй же для того його і вручали
Nimona Artys, Я це і так розуміла. Це був лише приклад, що можнапридумати і інші варіанти, як відчути родича, чи людину, а не тільки через кроваві ритуали
Вони реально самі туди пішли! Так стається, коли книга рухається в правильному напрямку, бо герої відділилися від автора і зажили своїм життям. Вітаю) Це прям найкраще, що може бути!
А о третій ночі на четвертій каві - як же знайомо)))
Марія Залевська, ♥️
Я завжди називаю себе матір'ю своїх персонажів, я даю їм ім'я, зовнішність, характер та власну думку. Але надалі вони виходять з під опіки і роблять помилки(або ні) як всі діти.
Тож чи це головні герої чи антоганісти, чи навіть фонові персонажі — я підштовхнула їх на цей шлях яким вони слідують. Наче саме вони обирають як користуватись тими базовими налаштуваннями які я в них вклала)
Oliana, ♥️
У них є мутувавший під дією магії Ксандри павук. Думаю всі ті хто лишився в пустелі знайдуть спосі підсилити свого маленького помічника, я у це вірю.
А щодо дракона то я вірю в те що його повернуть нам батьки ксандри бо щось я підозрюю що закинуло їх всіх на Оскур, та сестричка їх вбити не змогла(вірю що сильонок не вистачило, і з допомогою їх богині проникла в інший світ щоб використати Ксандру для збільшення власної могутності чого нажаль/НАЩАСТЯ не вйшло) і ті набравщись за час відсутності на Оскурі "донечки" змогли забрати достатньо сил здійснили там якийсь переворот світовим порядкам, зупинять свою кровну божевільну і відправляться або самі (з Реєм) або випхають дракона назад на батьківщину батька Ксандри.
Натхнення Вам! ;)
Nimona Artys, ♥️
але ж цікаво що буде далі... а коли все отак як по протореній стежині буває не цікаво. А тут що раз щось новеньке, цікавеньке.
Наталія Шевчук, ♥️
Ооооо!!! То все Рей)Це він відправив усіх в пустелю, а потім вирішив познайомитись з батьками Ксандри:) Я от тільки думаю, де він на Оскурі знайде одяг і якої величини його п'ять хвилин... бо більше ж хвилюватись нема про що:) А от вам, Мілано, прийдеться виводити ту різношерсну компашку з пустелі і якось повертати отого недолугого дракона назад у цей світ))) Так що натхнення і терпіння до вибриків своїх героїв♥️♥️♥️
Natalka, ♥️))))))
Усе автору пробачаємо) головне щоб герої вибралися живі здорові)
Оленка Монастирська, ♥️
А мене здивував факт, що ельф який живе не одне століття і крутий маг зміг ледь впоратись з двома людьми,майже на рівні з Патрисією. Пожалів головну злодійку і навіть нічого не зробив, щоб якось її затримати, ладно вже ліквідувати. Добре, в нього не було більше магії, але він же бляха здоровенний чоловік з різними навичками, а максимум що зробив, то набухав жінку. Ну таке собі... Не звязав навіть, тупо нічого! Хоча йому ніхто не заважав. Розчарування якесь
Olena Vereschaka, та, я б на місці того ельфа ту сестричку б вбила її ж кинджалом... бо я на неї зла)
Для героїв Автор - це Саурон мабуть)
Василенко Сергій, Ну, дякую… я навіть погуглила, щоб переконатися, що правильно зрозуміла. ))))))))
Нехай героїню ельфи якось знайдуть і витягнуть, а дракон в іншому світі із своїм прокляттям якось розбереться,
воно ж наче від магії крові.
Тепер стає зрозуміло, чому автори знущаються із своїх героїв. А наче б то була мова про легкий фентезійний роман без хоррору.
Мілано, Ілларіс має зв'язок з живими істотами, Касандра - з рослинами, Шієлла взагалі місцева. Більшего бажати в цій ситуації і не треба. Вони чудово впораються зі всіма проблемами ( постраждают трохи - а як без цього?)
Мілана Залісна, Я три рази виправляла. І ...що маємо, то маємо
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати