Як так трапилось, або Коли автор — найгірший ворог своїх героїв.
Привіт!
Знаєте, я завжди дивувалася, коли читала книги інших авторів і бачила, як вони відправляють своїх напівскалічених героїв у мандри чи на подвиги. Сидиш така, читаєш і думаєш: «Ну камон, у нього зламана рука, три ножових поранення і він не їв два дні — КУДИ ви його відправляєте через гори?! Дайте людині хоча б бутерброд і восьмигодинний сон!»
І от сьогодні сиджу, перечитую свій власний розділ… і повільно усвідомлюю, що я зробила.
Я відправила напіводягнених, поранених, змучених героїв — без провізії, без води — через пустелю. Через ПУСТЕЛЮ. Де вночі нуль, а вдень п'ятдесят. Де бедуїни навіть рабів не прив'язували, бо тікати все одно нікуди.
А єдиного персонажа, який реально міг їх врятувати — я урочисто телепортувала бісзна-куди. Просто взяла і відправила. Геть. З локації. Браво. Стоячі овації.
І головне — я ж не під впливом безсонної ночі це писала. Не о третій ночі на четвертій каві (хоча зазвичай саме так). Я це писала свідомо. Мій мозок подивився на ситуацію, оцінив всі варіанти і сказав: «Знаєш що? Забери в них взагалі все. І воду забери. І того хлопця з шансом забери теж. Буде цікаво.»
Я починаю підозрювати, що мій внутрішній автор — це не натхненний митець з пером і свічкою, а маленький хаотичний гремлін.
Тож, мої дорогі читачі, якщо ви коли-небудь запитаєте мене: «Як так трапилось?» — чесна відповідь буде: я не знаю. Вони самі туди пішли.Я просто не зупинила. І забрала воду. І телепортувала рятівника.
З найкращими побажаннями Мілана, муз та гремлін.
P.S. Приймаю ваші ставки та ідеї: як цим нещасним тепер вижити?
10 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиОоооо!!! То все Рей)Це він відправив усіх в пустелю, а потім вирішив познайомитись з батьками Ксандри:) Я от тільки думаю, де він на Оскурі знайде одяг і якої величини його п'ять хвилин... бо більше ж хвилюватись нема про що:) А от вам, Мілано, прийдеться виводити ту різношерсну компашку з пустелі і якось повертати отого недолугого дракона назад у цей світ))) Так що натхнення і терпіння до вибриків своїх героїв♥️♥️♥️
А мене здивував факт, що ельф який живе не одне століття і крутий маг зміг ледь впоратись з двома людьми,майже на рівні з Патрисією. Пожалів головну злодійку і навіть нічого не зробив, щоб якось її затримати, ладно вже ліквідувати. Добре, в нього не було більше магії, але він же бляха здоровенний чоловік з різними навичками, а максимум що зробив, то набухав жінку. Ну таке собі... Не звязав навіть, тупо нічого! Хоча йому ніхто не заважав. Розчарування якесь
Olena Vereschaka, та, я б на місці того ельфа ту сестричку б вбила її ж кинджалом... бо я на неї зла)
але ж цікаво що буде далі... а коли все отак як по протореній стежині буває не цікаво. А тут що раз щось новеньке, цікавеньке.
У них є мутувавший під дією магії Ксандри павук. Думаю всі ті хто лишився в пустелі знайдуть спосі підсилити свого маленького помічника, я у це вірю.
А щодо дракона то я вірю в те що його повернуть нам батьки ксандри бо щось я підозрюю що закинуло їх всіх на Оскур, та сестричка їх вбити не змогла(вірю що сильонок не вистачило, і з допомогою їх богині проникла в інший світ щоб використати Ксандру для збільшення власної могутності чого нажаль/НАЩАСТЯ не вйшло) і ті набравщись за час відсутності на Оскурі "донечки" змогли забрати достатньо сил здійснили там якийсь переворот світовим порядкам, зупинять свою кровну божевільну і відправляться або самі (з Реєм) або випхають дракона назад на батьківщину батька Ксандри.
Натхнення Вам! ;)
Якщо Ксандру знайшла сестра по кровному звязку, то може і ельфи яклсь вміють відчувати своїх рідних і зможуть їх знайти швидше. А амулет звязку вона загубила? Чому ніхто не подумав з нею звязатись по нбому, їй же для того його і вручали
Olena Vereschaka, Ви забулитой факт що пошук за кровним зв'язком то різновид магії крові, а вона як відомо за сюжетом заборонена і дуже шкідлива
Для героїв Автор - це Саурон мабуть)
Василенко Сергій, Ну, дякую… я навіть погуглила, щоб переконатися, що правильно зрозуміла. ))))))))
Я завжди називаю себе матір'ю своїх персонажів, я даю їм ім'я, зовнішність, характер та власну думку. Але надалі вони виходять з під опіки і роблять помилки(або ні) як всі діти.
Тож чи це головні герої чи антоганісти, чи навіть фонові персонажі — я підштовхнула їх на цей шлях яким вони слідують. Наче саме вони обирають як користуватись тими базовими налаштуваннями які я в них вклала)
Нехай героїню ельфи якось знайдуть і витягнуть, а дракон в іншому світі із своїм прокляттям якось розбереться,
воно ж наче від магії крові.
Тепер стає зрозуміло, чому автори знущаються із своїх героїв. А наче б то була мова про легкий фентезійний роман без хоррору.
Мілано, Ілларіс має зв'язок з живими істотами, Касандра - з рослинами, Шієлла взагалі місцева. Більшего бажати в цій ситуації і не треба. Вони чудово впораються зі всіма проблемами ( постраждают трохи - а як без цього?)
Мілана Залісна, Я три рази виправляла. І ...що маємо, то маємо
Вони реально самі туди пішли! Так стається, коли книга рухається в правильному напрямку, бо герої відділилися від автора і зажили своїм життям. Вітаю) Це прям найкраще, що може бути!
А о третій ночі на четвертій каві - як же знайомо)))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати