Львів

 Давно омріяна поїздка до Львову, надихнула на цікаву іторію.  Гуляючи різноманітними вуличками цього славного міста, неможливо не захоплюватися архітектурою, краєвидами і проявом фантазії місцевих жителів і гостей міста. Цим і створюється унікальність міста, бо напевно найталановитіші особистості, найуспішніші і натхнені величезним бажанням творити залишили після себе своє творіння, свій слід у цьому насиченомо багатою історією місті.

 Я отримала багато вражень лише від кількох насичених днів, які провела у Львові. Звісно багато чого не встигла побачити, розгледіти, посмакувати. Але і цього більше ніж достатньо, для того, щоб відчути неповторну атмосферу, яка змінює тебе, варто лише дозволити цьому ствтися.

 Більш яскраво спробую розкрити свої враження в творі, який повинен заохочувати всіх і кожного до поїздки у це місто.  Часто говорять про столицю Франції: Побачити Париж - і померти. А про Львів я б сказала: Побувати у Львові - і відчути смак життя.

 

 До зустрічі на сторінках нового твору.

 

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Вадим Сухобрус
11.04.2026, 13:54:48

Львів - то любов з першого погляду! Це не тільки смак життя, а ще його чарівна усмішка...

Лідія Марко
11.04.2026, 14:34:55

Вадим Сухобрус, Погоджуюсь з вами повністю

avatar
Іванна Роман
11.04.2026, 14:14:30

Львів це просто любов, легкого вам пера❤️
P.S. Так захотілося погуляти вуличками Львова

Лідія Марко
11.04.2026, 14:34:21

Іванна Роман, Дякую.

Інші блоги
Я хочу більше
Моя нова пісня "Я хочу більше". Прослухати — натисніть на картинку❤️ Я хочу більше, трохи-трохи, Почути поруч твої кроки. Я хочу більше, трішки-трішки, Щоб ти сьогодні мене втішив. Інші мої пісні в книзі "Ти
Пишу, сумніваюся, редагую… І так по колу ☺️☺️☺️
Любі мої читачі та колеги❤️ Знаєте, іноді пишеш, пишеш… Потім мільйон разів перечитуєш розділ, виправляєш помилки, знову читаєш. Перевіряєш, чи все логічно: послідовність подій, рухи героїв, діалоги, їхні реакції. І
Хроніки Чорного Майстра: продовження вже на сайті
Вітаю, мої любі читачі! Декілька днів тому я відкрила для вас двері у світ «Хронік Чорного Майстра». Ми разом зазирнули у прадавню Безодню, пройшли смарагдовою стежкою та побачили мармуровий замок на березі моря. Я
Один чи більше?
За верстатом сиділа темноволоса жінка років п’ятдесяти в робочій робі із засуканими рукавами. На її передпліччях темніли татуювання, розповідаючи про минуле на військових кораблях, а погляд світло-блакитних очей був
Трохи більше, ніж просто історія
Знаєте, я почала писати цю історію з відчуттям, ніби намагаюся зшити власні старі рани. Ті, про які колись не було кому розповісти. Ті, які залишалися невисловленими, знеціненими, а мою драму іноді вважали надто дивною, перебільшеною
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше