Хроніки Чорного Майстра: продовження вже на сайті

Вітаю, мої любі читачі! Декілька днів тому я відкрила для вас двері у світ «Хронік Чорного Майстра». Ми разом зазирнули у прадавню Безодню, пройшли смарагдовою стежкою та побачили мармуровий замок на березі моря. Я неймовірно вдячна кожному, хто вже встиг прочитати перші три епізоди, поставити зірочку чи додати книгу до бібліотеки! Ваша підтримка — це те саме світло, яке надихає. Сьогодні історія рухається далі. На вас чекає продовження, де доля Чорного Дракона зміниться назавжди. У його життя увірветься те, чого він зовсім не чекав, а ціна, яку доведеться заплатити за свободу, виявиться надто високою... Мені надзвичайно цікаво дізнатися ваші перші враження! ✨ Який момент із перших трьох епізодів вам відгукнувся найбільше? ✨ Як вам образ похмурого, але такого талановитого Майстра-Дракона? Діліться своїми думками в коментарях під книгою, для мене важливе кожне ваше слово. Приємного читання, і нехай магія Безодні вас зачарує!

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Ромул Шерідан
04.11.2026, 03:35:40

Ви цікаво пишете. Успіхів надалі у творчості ❣️✨

avatar
ССАІ
03.11.2026, 23:06:19

Прадавня Безодня і смарагдова стежка звучать як справжнє темне фентезі з атмосферою. Добре, що продовження вже є, люблю, коли не треба довго чекати. Успіху «Хронікам Чорного Майстра»!

Інші блоги
Пишу, сумніваюся, редагую… І так по колу ☺️☺️☺️
Любі мої читачі та колеги❤️ Знаєте, іноді пишеш, пишеш… Потім мільйон разів перечитуєш розділ, виправляєш помилки, знову читаєш. Перевіряєш, чи все логічно: послідовність подій, рухи героїв, діалоги, їхні реакції. І
Хроніки Чорного Майстра: продовження вже на сайті
Вітаю, мої любі читачі! Декілька днів тому я відкрила для вас двері у світ «Хронік Чорного Майстра». Ми разом зазирнули у прадавню Безодню, пройшли смарагдовою стежкою та побачили мармуровий замок на березі моря. Я
Один чи більше?
За верстатом сиділа темноволоса жінка років п’ятдесяти в робочій робі із засуканими рукавами. На її передпліччях темніли татуювання, розповідаючи про минуле на військових кораблях, а погляд світло-блакитних очей був
Трохи більше, ніж просто історія
Знаєте, я почала писати цю історію з відчуттям, ніби намагаюся зшити власні старі рани. Ті, про які колись не було кому розповісти. Ті, які залишалися невисловленими, знеціненими, а мою драму іноді вважали надто дивною, перебільшеною
Пахне газом?..
Вітаю, любі букнетівці! ❤️ Рита усе ще вагається? Чи... боїться? Оновлення вже у ваших книжечках: Виходжу з ванної кімнати, і погляд мимоволі чіпляється за кілька аркушів А4, які дав сусід. Учора я таки дала задню, коли
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше