Норману лишилось недовго?

ЗРУЙНОВАНА ГОРДІСТЬ

УРИВОК

“Старий глянув на нього зверху вниз.

Багатий пан знав ціну дорогого товару. А йому були потрібні гроші. Вчити когось життя, особливо того, хто вже стояв однією ногою на березі смерті, було марною тратою часу.

Торговець бачив те, чого, здавалося, не помічав ніхто в оточенні багатого пана: широкі зіниці, краплі холодного поту, що збиралися біля коріння волосся, пересохлі кутики губ і прискорене серцебиття.

Ця людина майже не відчувала голоду. У роті мала бути сухість — отже, його мучила спрага. Супи. Він міг їсти тільки супи.

Старий жадібно схопив фунт і покрутив його в брудних пальцях. Він іще сумнівався, але все ж вказав на білу змію в капелюсі:

— Забирайте. Вам усе одно недовго залишилося.

Норман скривив губи й холодно відповів:

— Приготуйте могилу. Коли піде кров горлом — не шукайте мене. Повзіть на кладовище самі.”
__________________

66 РОЗДІЛ • 67 РОЗДІЛ
__________________
 

ПИСЬМЕННИЦЯ: ОЛЬХА ЕЛДЕР
__________________

Читати: ПРОЛОГ | 65 РОЗДІЛ

Телеграм-канал “Вільхова садиба”