Це мала бути просто фотосесія...

Чудово! Ерік заходився клацати камерою, роздаючи вказівки. Євсенія вже думала, що це не так складно, як здавалося. Незважаючи на близькість Стаса і знайомий запах його парфуму, що огортав її, Сені все ж вдалося зосередитись, аж поки Ерік не вирішив вдатися до інших, більш кардинальних поз.

— Та-ак, кадри непогані, та немає бунту, експресії… Стасе, сядь назад на стілець, ноги на ширині плечей... Євсеніє, перекинь ногу через його і постав на стілець перед ним. Візьми скрипку так, ніби граєш. Мені потрібна пристрасть…

Сеня напружилася.

— Але…. я… — дівчина розгублено подивилася на свою сукню, уявивши, наскільки оголиться нога, і ще й вона стоятиме так близько та інтимно до Стаса.

Яка експресія? Навіщо це? Вона просто музикантка... Її і так лякали останні реакції на Стаса, а тут ще й безліч чужих поглядів.

Дівчина вже почала жалкувати, що погодилась на цю пропозицію з виходом. Але відступати було пізно. Вона не хотіла підставляти Стаса, особливо знаючи на що він пішов у тому майбутньому від якого вона тікала.

Побачила б це бабуся... Всі попередні дії всупереч їй, здалися б тій дрібницею. Євсенія вже наяву чула нотації про пристойність і мораль, які б видала Стефанія Василівна.

— Чого завмерла? Ніяких “але”! — Обурено промовив фотограф.

— Гаразд, зараз, — швидко промовила вона, помітивши, що Стас уже збирався щось різко відповісти фотографу. Вона не хотіла бути причиною конфлікту. Зрештою, це просто фото.

Євсенія обійшла стілець і повільно стала так, як вимагав Ерік. Розріз на сукні миттєво оголив струнку ногу до спокусливої точки. Вона кинула погляд на Стаса — той залишався на диво спокійним. От би їй так вміти...

— Добре, скрипку вище. 

Євсенія обійшла стілець і повільно стала так, як вимагав Ерік. Розріз на сукні миттєво оголив струнку ногу до спокусливої точки. Вона кинула погляд на Стаса — той залишався на диво спокійним. От би їй так вміти...

— Добре, скрипку вище. Стасе, поклади руку їй на талію, другу їй на щиколотку. Отак!

Євсенія відчула, як на її ногу і талію лягли гарячі долоні Стаса, ледь стиснувши її. Дівчині здалося, що щоки зараз згорять — дякувати мейку Леона, це не було помітно. Сеня видихнула. Вона вперше була в такій ролі. Корсет тиснув, погляди Стаса, команди й фотографа бентежили.

— Ні, це не те! — Вигукнув Ерік відкладаючи камеру. — Євсеніє, ти як дерев’яна лялька! Мені потрібна пристрасть, а не переляк! Ти що, вперше чоловіка побачила? Перед тобою такий красень, а ти...

— Припини, Еріку, не тисни, не всі одразу фотомоделі, — перебив його Стас.

— Для неї це вперше, дай секунду зібратись дівчині, — втрутилась й піар-менеджерка.

Стас піднявся і нахилився до самого вуха Сені. Його гаряче дихання обпалило шкіру.

— Відміннице, — прошепотів він так тихо, що чула лише вона. — Забудь про них. Я тебе не вкушу. Уяви, що ти на сцені консерваторії. Уяви, що граєш свою улюблену мелодію. Тільки граєш її для мене. Ти ж можеш зробити це для мене? Ми ж не чужі…

Від цих слів Сені здалося, що серце застукало прямо в голові. Для нього…? Господи, що взагалі відбувається не лише з нею, а й з самим Стасом?

— Добре, — якось хрипко відповіла вона, не дивлячись на нього.

Він всміхнувся.

— Давай ще раз, Еріку, — промовив Стас насупленому фотографу.

Його рука знову лягла на талію, допомагаючи стати в потрібну позу. Від цього дотику по тілу Сені розлилася дивна суміш напруги й тепла. Вона заплющила очі на мить, вдихнула аромат його парфуму і... розслабилася. Рука впевнено лягла на смичок.

— Добре, подивіться одне одному в очі! — Знову озвався фотограф.

Євсенія підкорилась, опустила погляд і одразу зіштовхнулась з арктичними очима Стаса, в яких здавалось панувала справжня буря. Буря, яка затягувала її у свій вир, наче в якийсь дивний гіпноз. Він подався корпусом трохи вперед, Сеніна нога торкнулась його торсу, а його рука на її талії стиснулась ще сильніше.

— Оце воно! Це саме той кадр! Стійте так! — заклацав затвором Ерік. — Геніально! Все!

Слово “все” стало для Сені наче рятівне коло, що витягло її з цієї дивної мани. Вона відірвала погляд від очей Стаса і, опустивши ногу, відійшла.

Додаю ілюстрації до 27 розділу

AD_4nXfCKgtB_hY5CHPzL8uN6NR4i55JKk_uzsLI_zS_9QuSjTdAmLsgfZCyTl5v97dcpQZDjj18AMeQCiQxW1JGQur5TAmtwW4sA8w56DBi5MJNqt1ysr3EQ1Vlt_NZcUpIoQAwSWxbcw?key=flZgW_nv9C6fEh_XHjh5yw

 

AD_4nXeGTtI36xvzrkMpkklzNjlDlUBSEKlnTIJ3eKXGs5h8liHl1zY-rxjmpKB-dTuEfQMJBO1Wq2za8OzFQov_-hfDFXo2ntUvqF3O93IGFCD-INlgPL_8IZz0iefMRO6NZlhGd618?key=flZgW_nv9C6fEh_XHjh5yw

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Ольга Савка
24.03.2026, 23:50:08

Ідеально ❤️

Лія Бурейн
24.03.2026, 23:51:51

Ольга Савка, ❤️

Інші блоги
Дякую за бест!
Вітаю, мої любі читачі!❤️❤️❤️ Щиро дякую вам за бест!❤️❤️❤️ Ви найкращі!!! Мені так приємно, що ви оцінили цю чудову книгу й хочете далі разом зі мною проживати історію Захара та Рути. Нас
Оновлення
Новий розділ https://booknet.ua/book/spokusa-na-desert-b451266 Навіщо ти це робиш, Лейло? — його голос став нижчим. — Навіщо втікаєш… ​Він нахилився ближче. Настільки, що я відчула його подих на своїй шкірі. ​— …якщо все одно
Ото як зранку прокинувся...
Наснилося...
❤️ Почуваюся трікстером ❤️
Вітаю, мої неперевершені ❤️ Ну що ж, нарешті цей день настав і я привідкрила перед читачами завісу основи стосунків Назара, Марини та Сергія. Трішечки. На пів шишечки ахаха І це тільки початок! Тому пристібніть паски
Рецензія на книгу Володимира Яценка, "Спартанець"
Вагався, чи варто мені братися за цю рецензію. Ні, я не надто боюся бути незрозумілим. Розумію, що зараз, у цей наш надскладний і морально виснажливий час, мало хто має сили заглиблюватися в чужі рефлексії чи мотиви. Однак
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше