«Сьогодні я задумалась... Чому ми так відчайдушно чіпляємось за чоловіків, які нас не кохають?
Пишу про це у своїй книзі "Розбита я", і сьогодні ці думки просто не дають мені спокою...
Ми бачимо, що почуттів немає. Ми відчуваємо холод замість обіймів. Нам об’єктивно стає гірше поруч із ними, але ми продовжуємо судомно збирати уламки того, що колись називали "родиною".
Навіщо?
* Щоб зберегти ілюзію для дітей?
* Бо страшно залишитися наодинці зі своєю розбитістю?
* Чи тому, що ми звикли рятувати всіх, крім себе?
Ми намагаємося склеїти те, що вже давно розсипалося на порох. І поки ми це робимо — ми ріжемо власні руки до крові. Нам здається, що без них ми пропадемо, а насправді — саме без них ми нарешті зможемо почати дихати.
Дівчата, було у вас таке? Коли страх "бути одній" виявлявся сильнішим за почуття власної гідності? Як ви знаходили в собі сили розтиснути руки й дозволити цим уламкам нарешті впасти?
Мою книгу читайте тут: https://booknet.ua/book/rozbita-ya-b450737
5 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиНу... Я, звісно, не жінка і я не розумію, як виховують дівчат та що їм закладають... Але... Ну от, ані мої спостереження, ані досвід моїх знайомих та друзів (чоловіків)... Певна статистика в мене є! Але не було такого, що б чоловік вчора кохав, сьогодні кохав, а завтра, просто так і без причин, вже перестав кохати.
Як це відбувається? Поясніть мені будь-ласка!
Просто ну, я розумію там, коли проходить букетно-цукерковий період, ендорфіни вивітрюються і ті "почуття" проходять, так, це приймається, тут питань немає! Але навіщо тоді "взаємодіяти" з чоловіком, з яким, окрім цих ендорфінів, нічого й немає?
В мене є кілька історій, коли чоловіки переставали кохати, так, але я хочу почути жіночу версію спершу, бо мені дійсно цікаво, як та виходить?
Крісті Ко, 100%
Актуальне питання... так, хтось тримається і не йде через соціальний тиск, буває що людина сподівається на "а раптом партнер зміниться" (один з моїх процесів у роботі якраз про таке сподівання на "а раптом", хоча героя і могила не виправить). Комусь просто важко змиритися з тим, що почуття не отримують взаємності...
Нажаль, ці стереотипи передалися до нас від батьків, яких вчили цьому ж їхні батьки. Зараз головне, нарешті, зрозуміти, що треба жити тільки заради себе. Любити себе. І коли ти себе любиш і цінуєш, то інші починають до тебе відноситись з повагою і любов'ю. А якщо не почали, то нехай йдуть з Богом... Завжди треба обирати себе! ❤️ Обіймаю Вас❤️
Джулєта Матикота, 100% ❤️
Обіймаю Вас ❤️ ❤️ ❤️
Згодна з Джулєтою , все в вихованні і в тому, а що інші подумають… А жалко… І це Жалко …всіх окрім себе.., Насправді Ви підняли дуже важливу тему, в якій питань більше ніж відповідей❤️❤️❤️
Ірина Бібік, ❤️❤️❤️
Проблема у вихованні. Не пхали б дівчатам змалечку цю дикуху про призначення бути дружиною і матір'ю, що стара і з прицепом ти нікому не потрібна, що треба бути мудрішою (тєрпілою), що сила у слабкості - не було б так тяжко вирватись з токсичних стосунків.
Тут тільки рефлексія, самоаналіз, психолог. Треба вижигати в собі цю отруту.
Ліа Найт, ♥️♥️♥️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати