Не знаю, у що я вплуталася, але...

...я взялася за «непосильну» працю — переклад свого роману українською мовою. 

Ця книга була написана ще у 2021 році, і вона стала моєю останньою великою роботою. З того часу я нічого масштабного не писала... і зараз не пишу. Але нещодавно мене так надихнули українські автори з «Пишу-в-Британії», з якими я познайомилася нещодавно, що мені неймовірно захотілося перекласти свої книги рідною мовою.

Маленька довідка: я дівчинка доволі «старенька», більше 30 років живу в Англії, спілкуюся англійською, а пишу російською. Бо свого часу виїжджала з Радянського Союзу, з Одеси, де тодішній побутовий суржик був майже виключно російською мовою густо пересипаною їдишем.

Тож повертаємося до перекладу. Думаєте, у 2026-му це просто: закинула текст в ШІ, натиснула кнопку — і готово? Я теж так думала, доки не почала перекладати перші нотатки…

Той віртуальний помічник (щоб йому!) занадто розумний. Він не просто перекладає, він імпровізує! 

Кажу йому: «Перекладай дослівно!». А він мені: «Тут краще адаптувати».

Ще краще: «Не можу перекласти дослівно, бо текст може бути захищений авторським правом».

Я йому: «Та я ж автор! Всі права мої!». Він, такий: «Зрозумів». І… знову перекладає близько до тексту! :)

Copy-paste тут не пройде. Кожне речення — це битва за сенси. То він підбирає слова, які я взагалі не впізнаю, то сперечається зі мною про контекст. Але в цих баталіях я неймовірно круто вивчаю рідну мову. Це справжній мовний квест!

Тож запрошую вас зазирнути в гості на перші глави тієї самої книжки Двоє в Світі без Любові. За кожне слово відповідаю — воно моє! (Крім, мабуть, поетичних вставок, які запозичені). Приходьте почитати про дівчину Лію, яка живе у світі, де немає меж. Це крос-жанр: фентезі та любовний роман в одному флаконі.

  Маленьке уточнення: роман має маркування 18+