Всім привітики☺️

Я сьогодні до вас з новиночкою.

ТИ ПОТРІБНА (НЕ)МЕНІ

Історія і для самої незвична й нестандартна для самої себе. Так би мовити експериментальна, бо я і сама не знаю, в які шубирі я зі своїми Дмитром та Яною зайду)))

Отже, молода дівчина з дитинства не знає, що з нею відбувається, і згодом почала глушити свою таємницю всіми можливими і неможливими способами, поступово скочувалася, як кажуть в народі, на саме дно, кидаючись у всі тяжкі.

Дмитро давно поклав на неї око, але ще сама не знаю, для чого саме, хоча є підозри, принаймні знаю, що йому від дівчини щось потрібно… і явно не хліба))

Трохи візуально покажу вам їхню зустріч))

Правда романтично?))

Я дивилася затьмареним спиртом розпливчастим поглядом на свою долоню, в якій лежала пігулка.

Мій новий друг казав, що вона чарівна.

Я розуміла, що це, і мені вже було байдуже на наслідки, і на що згодом перетворюся, аби тільки закритися й забутися ще глухіше і якомога надовше.

— Ну що ти, крихітко, його гіпнотизуєш?! — крикнув мені Мишко, посмикуючись в дикому ритмі під музику і вогні, від чого його рухи здавалися механічними. — Не дивися на неї. Просто кидай до рота, і ось цим запий, — простягнув мені пляшку дешевого пійла.

Я подивилася розфокусованим кривим поглядом на склянку, узяла з його руки, і тільки підвела руку до обличчя, щоб кинути «чарівну» пігулку в себе, як чиясь чужа рука струсила її з моєї долоні, як якийсь непотріб.

Я спробувала була щось сказати, насипати повні кишені триповерхових притензій, та мені миттю прилетіло щось гаряче і обпікаюче по обличчю, що вибило землю з-під моїх ніг. Потім мене вхопили за волосся та силою грубо підняли на ватні ноги й потягнули до виходу.

Ой! Ну сама ніжність! ☺️Який же він "няшечка" 

І нарешті я відчула, як волосся відпустили. Тіло по інерції руху просто впало, як мішок тельбухів, просто на викошену з гострими присохлими кінцями траву. Я відчула сотні гострих шпичаків сухої трави у своїх руках і розпластаному по ній тілі.

— Ти що, хворий?! — виригала я з себе ледь розбірливо.

Тілом пробігли хвилі болю від стерні, яка ледь не впивалася в тіло. Алкоголь, який ледь не заміщав кров, майже миттєво притупив біль, і я навіть не відчула купи колючих гілочок дупою, коли на неї перевернулася.

Ну так, вона в мене теж "лагідна"  кішечка))

— Ти можеш сказати нормально?! Ти не нашенський. З'являєшся нізвідки. Тягнеш мене, як драну суку, через весь клуб та на очах у натовпу, як якусь галіму козу. Кидаєш мене кілька разів об колючу сиру землю. Гепнув мене об дерево, щоб сказати, що хочеш мене. Хоча мою дірку не хочеш… То що тобі треба? Ти можеш мені внятно сказати? Рахую до трьох, — тицяю йому три пальці зі зламаними двома нігтями, — і я починаю кричати «Пожежа».

— Чому «пожежа»? — не зрозумів він.

— Бо на ґвалт ніхто не прилетить. Хіба що вправити, присвітити ліхтариком, чи поради дати, якщо не самим взяти… шмаркачі недоколисані…

Додавайте до бібліотеки та слідкуйте. Можливо я додам ще кілька експериментів з залученням читачів. Можливо саме Ви, читачі, вплинете на хід історії. Про що саме мова, відкриватиму, по секрету, в оновленнях)) Буду рада зворотньому зв'язку під книгою ☺️❤️