✨️ Візуал до нового розділу "ПОЛОНЯНКА ХИЖАКА" ✨️

Уривок:

— Ти мене отруїв! — я скакую з ліжка, повністю ігноруючи попереднє його зізнання, бо думати про нього зараз я категорично відмовляюся.
— Заспокійливе, — виправляє Марк спокійнісіньким тоном. Ніби нічого такого не сталося, і ми зараз просто мило бесідуємо, — Технічно, це не отрута.
— Технічно, ти обдурив мене! — я тицяю в нього пальцем, — Ти обіцяв не їхати!
— Так, я збрехав, — визнає він так легко, наче йдеться про якусь дрібницю на кшталт вибору кольору штор, — Але, як бачиш, повернувся живим і неушкодженим.
— Це не має значення! — я закипаю ще сильніше, — Ти пообіцяв мені! А потім просто... просто отруїв мене й поїхав назустріч смерті, наче якийсь ідіотський самогубець-герой із поганого бойовика!
— Радий, що ти оцінила драматургію, — Марк примружується, ледве стримуючи сміх.
— Це не смішно, Марку!
— Смішно, — заперечує він, і на його обличчі розпливається та сама широка, самовдоволена усмішка, яка мене доводить до сказу, — Особливо коли згадую, що ти вчора зізналася, що ревнуєш мене.
Я на мить застигаю.
— Що?
— Ти сама сказала, — Марк підводиться на лікті вище, явно насолоджуючись моєю панікою, — Прямим текстом, прямо посеред дощу. "Я ревную тебе, Марку".
— Я... — я гарячково шукаю правдоподібне пояснення, — Я збрехала! Спеціально сказала це, щоб ти не поїхав! Класична психологічна маніпуляція, розумієш? Нічого особистого.
— Он як, — Марк повільно підводиться, сідаючи на краю ліжка, дивлячись на мене з тим самим, задоволеним виразом хижака, що загнав свою жертву, — Тобто поцілунок теж був частиною маніпуляції?
Я червонію так сильно, що, певно, могла б освітити цілу кімнату. Та ні, цілий маєток.
— Так! — вигукую я значно голосніше, ніж потрібно, — Абсолютно! Найкраща тактика відволікання уваги, яку я тільки могла придумати експромтом!
— Дуже переконлива тактика, — киває Марк, все ще усміхаючись, — Особливо та частина, де ти обхопила мене руками, наче боялася, що я зникну.
— Це... це був холод! Мене трясло від дощу!
— Аж настільки трясло, що ти цілувала мене цілу хвилину?
— Лише тридцять секунд! Я рахувала! — виправляюся я одразу ж, розуміючи, що щойно сама себе видала, — Тобто ні! Ніхто нічого не рахував!