"... Другою планетою системи червоного карлика, за земною номенклатурою – Wolf 1061 в сузір’ї Змієносця, був Ксаркар. Планета вічного сутінкового заліза на відстані якихось 14 світлових років від Землі, у чотири рази масивніша за неї, з радіусом майже удвічі більшим і гравітацією на понад третину сильнішою. Її світло ніколи не змінювалося: денний бік був розпечений до білого марева пустель, нічний – скутий крижаними горами, що сяють у темряві, мов застиглі хвилі. Лише вузька смуга термінатора[1] шириною в кілька сотень кілометрів, що охоплювала планету по всьому меридіану гігантським замкненим кільцем сутінків завдовжки понад сімдесят тисяч кілометрів, тримала життя. Тут небо завжди палало помаранчево червоним, і кожен подих здавався ковтком розпеченого металу.

(уривок третьої глави Pra-03: Ядро Частини І. роману GG77)