Швидко чи повільно?) ✨
Вітаю усіх причетних із Днем письменника, бажаю легкого пера (независаючої клавіатури) і чисельних вдячних читачів))
З цієї нагоди спало на думку поставити інтимне професійне запитання: на вашу думку, творчість – це не писати, коли не хочеться, аж раптом зловити натхнення у найнеочікуванішу мить та одразу накидати півроману, наприклад, просто у громадському транспорті дорогою на роботу?
Чи навпаки, підходити як до необхідного домашнього завдання – виділяти час та простір і починати через “не хочу”? Швидко чи повільно? А може, кожного разу по-різному?
Питання не про “правильно чи неправильно”, не про те, чи вважати гідним результатом виключно плід “важкої праці”, а чи миттєвого спалаху – просто про найприродніший спосіб для конкретного автора)
Почну з себе: мені потрібен час та зосередженість, аби написати, і дуже часто натхнення приходить саме в процесі, а не перед ним – тоді як ідея може з’явитися будь-коли та будь-де)
16 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти❤️❣️❤️
Іван Павелко, Дякую)
Про творчість.
Творчість, вона як секс. Залежить від настрою. Іноді ти довго готуєшся: створюєш атмосферу, запалюєш свічки, наливаєш горілку, ріжеш сальце з часничком, підбираєш правильну музику, одягаєш празнічні труси. А інколи це трапляється раптово. Серед дня чи ночі, в автобусі, на люстрі, на кухні біля котячого лотка. Коли думка накриває тебе так, що немає альтернативи, мусиш дати тому вихід, мусиш закінчити.
Творчість, вона як секс. Хтось цим займається в парах, дехто в групах, а хтось тягне лямку самотужки. Комусь подобається імпровізація. Без плану, без правил, хочеться просто відчувати момент і рухатись за ним. Інші люблять сценарії, структуру, ритм, повільний початок, наростання, кульмінацію і тихе післясмакування.
Настояща творчість, вона як гарний секс. Після неї завжди хочеться перевести подих і тихо подумати: "Оце було щось справжнє".
Микола Кіт, Ахах, так і побачила "романтичну вечерю" з салом і часником)) Оригінально))
По-перше, вітаю з днем письменника, колего ❤️
По-друге, то найперше питання тут у тому, для чого людина пише. Якщо для себе, то можна як завгодно. Чекати натхнення чи ні, раз на пів року писати чи кожного дня. Якщо ж професійно, то вже треба привчатися до дисципліни.
Ну і по-третє, кожна книга вимагає свого підходу. Над якоюсь посидіти, а якась ллється з-під пера сама собою.
Олена Ранцева, Влучно)
Вітаю❤️
У моєму випадку історія може жити власним життям, як і герої (навіть якщо є чіткий план). Натхнення використовую із задоволенням, але це може приводити до раптових глухих кутів. Саме після таких розділів мені треба більше часу для оновлення й побудови плану, щоб зберегти основу.
Для мене важливо не писати через абсолютне «не хочу». Я відпочиваю, набираюся сил і довіряю процесу. Писати з примусу (особисто для мене) — це прямий шлях до вигорання.
Гадаю, регулярність і чіткий графік — це окремий підхід, який допомагає тримати темп. Можливо, це більше про зайнятих чи активних авторів, у яких не так багато часу. Можливо, просто так подобається) І комерція також часто вимагає графіку й дисципліни.
Я людинка емоційна і спонтанна… мені ще треба тренуватися такому методу ? Я із задоволенням можу сидіти кожен день чи всі вихідні, забувши про все і всіх. Як і відпочивати рівно стільки ж)
Тож, мабуть, у кожного свій природний спосіб і свої методи.
Зі святом! ❤️
Єва Борея, ❤️❤️❤️
Можу сказати, як не слід закінчувати. На своєму прикладі - якщо вже тиснеш на себе із думкою: "Ну ось, останні частини і фінал, і я вільний".
Говорю з власного досвіду - це не дисципліна, це дибілізм. Бо і виходить потім не цікавий кінець, а дотиснутий томат, який ніхто не захоче навіть брати у руки, не те, що їсти.
LibertyFox, Згодна) Можу зрозуміти, коли на початку важко "розкрутитися", а потім пішло, але якщо весь час так – отже, або
втомилася, або сюжет зайшов кудись не туди)
Вітаю ❤️ Пишу коли є будь-яка вільна хвилинка! Отримую море задоволення.
Дара Вайлд, Класно!
❤️❤️❤️
Олена Маріс, ✨❤️✨
Потрібно і те , і те. На одному натхненні без важкої праці далеко не заїдеш . А важка занудна писанина - без "іскри божої " не дуже читачам заходить.
Тому тільки поєднання)))
Герман Харрінгтон, Мабуть так і є)
Зі святом❤️Я пишу коли є натхнення ❤️
Віккі Грант, ✨❤️✨
Десь посередині) Я вже не чекаю натхнення, як колись, коли лише починала. Втім, я й не надто змушую себе, якщо "не йде")
І тебе зі святом!))
Діана Козловська, Дякую!
Зі святом і вас також ☀️
По-всякому буває. Якщо починати нову історію - бажано мати відповідний настрій. А коли вона вже в процесі - можна інколи себе трохи й змусити, далі воно розкручується.
Очерет, Так, згодна) В мене нерідко буває, що одні епізоди даються важче, ніж інші)
Зі святом вас! ✨♥️✨ Зазвичай пишу поступово, по одній главі вдома. Мені потрібна тиша. Однак не завжди вона є. Тому використовую святі беруші)) Влітку бігла мов оглашена, щоб встигнути на конкурс і вигоріла. Бо великі об'єми потребують великої концентрації та розподілу енергії.
А ідеї можу накидати у телефоні, блокноті або надиктувати на диктофон. На те вони і ідеї))
Ляна Аракелян, О так, мені буває, щось спадає на думку коли вже засинаю, і я така – не забути, що персонаж такой-то зробить те-то! Інколи доводиться відкладати сон, аби хоч слівце записати)
Зазвичай пишу тільки вдома. Мені потрібно трохи часу, аби зануритися в сцену + я люблю вмикати музику, але не в навушниках, а просто, щоб грало тихо на фоні)). Якщо якась ідея крутиться в голові, то скоріше за все я до неї повернуся ще кілька разів за день і точно запам'ятаю, а ввечері напишу)). Тому все ок).
І вас зі святом❣️✨️❣️!
Оксана Маркова, ✨❤️✨ Дякую за відповідь, так, з музикою цікаво)
І вас зі святом))✨♥️✨
Ніка Цвітан, Дякую!
Вітаю навзаєм! Бажаю натхнення! Коли є натхнення, трапляються найкращі тексти)
Коментар видалено
І Вас з днем письменника ✨ Нехай на знання взагалі завжди буде поруч з Вами❣️
Ромул Шерідан, Дякую) ❣️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати