Всім привіт! Оновлення книги Забери мене від нього вже чекає на вас). Пропоную до вашої уваги фрагмент розділу. Приємного вам вечора. ☺️

По кімнаті тягнеться тонкий аромат ванілі та чогось ще, ледь вловимого, але неймовірно затишного. На столі красиво накрита вечеря: паста, салат із морепродуктів, вино, навіть полуниця у маленькій кришталевій вазочці.

— Подобається? — питає, його голос ніжний, майже лагідний.

— Дуже… — видихаю. — Це все для… мене?

— Для тебе, люба, — підходить ближче, обіймає і торкається губами моєї щоки. — Ти стільки для мене значиш. Я скучив. 

Від відчутої ніжності прикриваю очі та чомусь вірю кожному слову. Ми сідаємо за стіл і він розливає моє улюблене біле напівсолодке по келихах. Вечеряємо довго, він жартує, розповідаючи веселі історії про тусовки з друзями у клубі, та підливає мені вино. Рівно стільки, щоб розслабитись, але не переборщити. Він уважний, дбайливий… такий, яким уміє бути, коли хоче мене втримати. Вечір проходить чудово, він дуже милий, ніжний… а головне коханий. Несподівано підіймається з-за столу, підходить до серванта та дістає звідти маленьку оксамитову коробочку. Повертається на своє місце, а потім простягає її мені.

— Що це? — дивуюся, дивлячись на його чарівну посмішку.

— Відкрий, — наполегливо пропонує.

Відразу ж у голові виникають картинки з фільмів, як закоханий хлопець робить своїй обраниці пропозицію. Невже це те, про що я думаю? І він нарешті зважився? Усередині все завмирає, серце шалено стукає. Відкриваю тремтячими пальцями коробочку і… бачу всередині золоті сережки з червоними рубінами. Вони чудові, але я очікувала побачити не це! Вираз мого обличчя відразу змінюється з натхненно радісного, на повне розчарування. Навіть не доклавши зусиль дістати прикраси, щоб гарненько розглянути, байдуже закриваю коробочку і кладу поруч на стіл.

— Може, все ж таки приміряєш мій подарунок? — обурюється кавалер. — Чи вони тобі не сподобалися?