Важкі розділи [futureproof]

Вітаю, друзі!

У цей болісний для багатьох з нас день і настрій, на жаль, відповідний. Я хочу подякувати кожному і кожній, хто зараз бореться за мир у нашій країні і кладе всі свої сили, аби вигнати з нашої землі ту гнилу потороч. Завдяки вам ми досі існуємо. Дякую за все! Сил вам, наші герої, наснаги та здоров'я! А нам усім бажаю вдячності, підтримки, єдності та доброї пам'яті, аби не допустити більше ніколи "братерства" з ворогом і будь-якого виду лояльності до нього.

Книга впевнено прямує до свого завершення, до фіналу всього два розділи, візуали до яких я вам і презентую!

Стався масивний вибух у дитячому центрі Індиґо-352, внаслідок якого обвалився дах та десять поверхів. Причини інциденту наразі з’ясовуються, на місце прибула слідча оперативна група та служба надзвичайної допомоги. Нижні дванадцять поверхів встигли евакуювати, втім травм зазнало більше двох тисяч дітей. Пошукові роботи під завалами наразі тривають. Далі пряма мова губернатора Сайтфілда з місця трагедії.

Наслідки вибуху мали страхітливий вигляд. Будівля неначе проковтнула бомбу. Тридцятиповерхова будівля вціліла наполовину. Верхні поверхи і дах були провалені всередину. Вікна розбиті, уламки каменю, цегли та скла лежали на землі, вкриваючи колись блискучі та гарні кораблі. Тепер всі ці новомодні лікарі й терапевти лишились без персонального транспорту, що коштував кілька мільйонів кредитів. Та це ніщо, порівняно із втраченими життями.

Зап’ястя щось стиснуло, тіло хитнулось, від чого хруснуло кілька кісток. Кейн підняла заплакані очі. Над зруйнованою підлогою стояли рятівники, один з яких утримував капралку від падіння.

– Показники в нормі. Легка форма шоку. Підіймай і неси її до виходу, ми тут закінчили.

– Я тебе витягну, – мовила вона, у спробі перекласти вагу тіла Блейк на себе. Та положення, в якому вони знаходились, було занадто незручним для таких маніпуляцій.

– Допоможіть! – кричала Кейн. – Сюди! Хто-небудь!

– Я дала запит рятівникам. Вони мають скоро бути, – сповістила інтерфейс.

– Я не можу підтягтися, – хрипіла ветеранка.

Кейн спробувала потягнути її на себе.

– Я не втримаюсь, – скривилась Блейк.

– Трясця…– капралка тремтіла від страху, хапаючи ветеранку так міцно, що видовжені кігті впилися в її передпліччя.

Блейк поглянула у очі Кейн, сльоза залишила її праве око й потекла вологою щокою, змішуючись із потом та брудом.

– Мені так шкода…Я мала прийти з усім цим до тебе…Я мала бути чесною з вами, та я так злякалась за них…

– Не думай про це, чуєш? Я занадто емоційно на це відреагувала. Просто…забудь.

Блейк заплющила очі й здригнулась, від чого її тіло потягло вниз.

Завдяки платформам, що входили у склад спеціальних рятувальних костюмів, Кейн не відчувала руху, коли її несли на руках. Вона неначе летіла над зруйнованим терапевтичним центром, голова повиснула на плечі, волосся мало не торкалося брудної підлоги. Сліз більше не було, очі незмигно дивились у бік провалля.

Капралка поглянула в бік дітей, яким надавали допомогу. Стомлені, закіптюжені, хворобливі. Хоч вони були різного віку, та всі здавались капралці такими крихітними.

Вона не відчула, як підлога під нею розкололась. Від падіння вниз дихання перехопило. Волосся затулило вологі від сліз очі та щоки. Жар з провалля оточив її, дмухнувши у потилицю. Руки судомно шукали опору. На мить капралці навіть здалося, що це непоганий варіант для неї.

Це усвідомлення змусило її тремтіти. Сльози потекли з очей. Капралка намилювала руки раз за разом, та бруд неначе в’ївся намертво. Вона плакала повторюючи одну і ту саму дію, доки сльози не затулили весь огляд. Вона відчула делікатний дотик. То Тіллі перехопила пальці капралки і почала змивати мило, а тоді різко повернулась і обійняла її за шию. Капралка обвила її руками і заплакала, опустивши голову на маленьке плече.

Я хочу побажати усім нам, щоб драма лишалась тільки на сторінках книг та екранах кінозалів. А вибухи та руйнування були виключно частиною кимось написаних сюжетів. Щоб наші діти не здригалися від звуків сирен, коли якийсь(не надто розумний) композитор додав їх як частину мелодії. 

Миру та спокою усім нам!

(ця пісня найбільше резонувала мені при написанні розділів)

_______________________________________________________________________________________

Заходьте в гості) 

[FUTUREPROOF]

Запрошую також до своїх соціальних мереж ☀️✨

❣️Мій інстаграм

❣️Мій фейсбук

❣️Мій пінтерест

Ваша, Кайла Броді-Тернер ❤️