Всім привіт. На сайті 'явились дві нові глави книги "Моя вболівальниця".

Фрагмет 2 глави:

Таксі мчало містом, а я дивився у вікно й думав про Марту. Ми разом три роки. Батьки — партнери по бізнесу, спільні заходи, однакові інтереси (як мені здавалося раніше). Але останнім часом я дедалі частіше відчуваю між нами глуху стіну. Ми — ідеальна пара для фото в Instagram, але порожнеча всередині стає дедалі відчутнішою.

Біля нічного клубу вже чекала компанія. Марта в короткій сукні, Алекс зі своєю Олею. 

— Ну, нарешті! — Марта швидко поцілувала мене в губи, обдавши ароматом дорогих парфумів. — Ми вже зачекалися. 

— Заходьмо, ніч не чекає! — вигукнула Оля.

Всередині клуб зустрів нас задухою, сумішшю запахів алкоголю, диму та гуркотом басів, від яких вібрувало в грудях. Ми замовили коктейлі біля бару. 

— Як день? Щось цікаве було? — запитала Оля, перекрикуючи музику. Ми з Алексом переглянулися. 

— Та нічого особливого, — кинув я. Не хотілося розповідати їм про завдання, про бібліотеку... про Ясю. Хотілося залишити цей маленький острівець спокою лише для себе. 

— Стоп, — Марта примружилася, дивлячись на мене. — Коли ти так кажеш, це означає, що щось точно сталося. Я кивнув Алексу, даючи знак “рятуй”. 

— Та психологія, — ліниво протягнув він. — Нас розбили по парах для проєкту. Я з Поліною, а Павло — з Ясею. 

— Сподіваюся, ви не почнете ревнувати до бібліотечного пилу? — пожартував я. Марта лише посміхнулася, міцно стиснувши мою руку. 

— Ходімо танцювати.

Фрагмент 3 глави:

Бібліотека дихала вечірнім спокоєм, але в нашому кутку повітря було густим від недосказаних слів. Я намагалася зосередитися на конспекті з теорії особистості, але погляд Павла, спрямований кудись убік, змусив мене відволіктися.

— Дивись на нього, — тихо промовив Павло, кивнувши в бік Алекса. — Він не просто вільний. Він зараз виглядає так, ніби щойно виграв фінал кубка, хоча Оля покинула його життя лише кілька годин тому.

Я відірвалася від зошита і простежила за його поглядом. Алекс сидів навпроти Поліни, розслаблено відкинувшись на спинку стільця. В його позі не було ні краплі того драматизму, якого зазвичай очікуєш від хлопця, який щойно розійшовся з дівчиною. Навпаки, від нього виходила якась дика, майже електрична енергія.

Мій погляд перемістився на Полю. Моя непохитна подруга, дівчина-калькулятор, зараз виглядала... дивно. Вона гарячково щось записувала, майже втикаючись носом у блокнот, а її щоки ставали дедалі яскравішими, наче хтось невидимий підкручував яскравість на моніторі.

— Поліна втрачає контроль, — прошепотіла я, і в моєму голосі почулося легке здивування. — Я ніколи не бачила її такою... беззахисною перед кимось. Вона намагається тримати дистанцію за допомогою своїх тестів, але Алекс просто ігнорує всі її кордони.

— Бо Алекс — це стихія, Ясю, — хмикнув Павло, повільно повертаючи м’яч-антистрес у руках. — Він завжди грав не за правилами. А твоя подруга — це суцільні правила. Це не просто проєкт, це зіткнення двох галактик. І, здається, Поліна ще не зрозуміла, що її «науковий метод» не має жодного шансу проти того, як Бондаренко на неї дивиться.

Книга входить у флешмоб "Різнобарвне кохання".

Всім гарного дня. Бережіть себе та рідних.