Мій рідний Нью-Йорк. Місце, де повітря пахло хмелем і виноградом, де над річкою шумів очерет, а верби схилялися над дорогою, ніби оберігаючи моє дитинство. Сьогодні його руйнують кулі, але мою пам'ять про нього зруйнувати неможливо.

Цей вірш — моя сповідь і мій біль. Це історія про:

-Справжнє синє небо, якого немає більше ніде.

-Фенольний завод, що височіє над спогадами.

-Коріння, яке проросло крізь асфальт рідних вуличок.

Я запрошую вас відчути цей Нью-Йорк моїми очима. Побачити його не в новинах, а таким, яким він назавжди залишився в моєму серці — квітучим, рідним і незламним.

Читати вірш повністю тут: https://booknet.ua/reader/ya-znovu-pishu-b448348?c=4934325

Буду вдячна за ваші вподобайки та коментарі. Розкажіть, а де залишилося ваше серце?