Цікаве з книги "Полювання на Місяць"

Вітаю! Не варто біисити асексуала жартиками про відносни, особливо, коли той поранений, роздратований і має дрони...взагалі важкий характер:).

-------------------------------------------------------------

Аліса зовсім розкраснілася і відкрила рота, щоб мабуть заперечити.

 Мене ці побрехеньки дістали! Не розумію як Аліса довго цю дурню про себе терпіла?

– Та ви, бляха дістали! А що тільки один варіант відносин існує, тим паче між мисливицею і мисливцем, тільки романтичні? Чоловік завжди зобов’язаний керуватися тільки членом, будуючи взаємовідносини з жінкою? А інші варіанти не існують? Наприклад: розділяти якійсь спільні ідеї, чи захоплюватися те чим живе жінка? Яка вона особистість в кінці кінців? Ми друзі, я поважаю Алісу, і заради неї вирішив миритися зараз з тим що тут відбувається, – сказав я.

 Я з першої нашої зустрічі дивися на Алісу перш за все, як на особистість, це вже потім, коли почав дізнаватися про неї все більше, тим більше захоплювався. І от тільки тепер, після того як відкрив багато в ній цікавих, принадливих сторін, від яких моя істотність тріпоче, я готовий роздивитися її як сексуальний об’єкт і то, якщо вона сама цього потребуватиме. Так воно мені досі не треба. Секс це тільки один вид взаємодії, а їх ще багато.

 Килина зверхньо гмикнула і саркастично сказала:

– Ти миришся з нашими закидами і присутністю. Бо поранений і ледь клигаєш. Ти нічого не можеш нам заподіяти, ти безпорадний. Тож тільки від нашої примхи залежить оклигаєш ти чи здохнеш тут! – і мисливиця, що тільки но відвела дуло автомату, знов навела на мене.

 Ну що ж...я хотів по-хорошому, але буде тепер по-моєму.

– Хєх...подивися на верх…– тільки промовив я та криво всміхнувся.

– Що? – розгубилася Килина, не розуміючи до чого я хилю.

 А от Аліса одразу доперла і зблідла.

– Йойки! Килино…припини, будь ласочка, поки нас не перемололи в фарш, – попрохала Аліса, залишивши мене і підійшла до Килини, вказала наверх.

– Сова, вона пожартувала! Тобі нічого не загрожує! – злякано сказала Аліса. Та опинилася знов біля мене, тронувши легенько за плече.

 Я сіпнувся, вона відсахнулася.

– Вибач…але будь ласка… припини. Ти добрий десь в душі…– трохи тихіше проговорила Аліса, дивлячись на мене наче кошеня, що вимагає, щоб йому дали смаколик.

 Ну який зараз в неї милий погляд! Взагалі, в неї гарні очі блідо-зелені, мерехтять чарівно як недосяжні заманливі зірки. Шкода, що зараз мої руки не дієздатні, так хотілося погладити її, заспокоїти, мій маленький пульсар в тілі людини.

– Так…добрий тільки по відношенню до тебе. Для інших в мене є тільки кулі...моя люба подруга, – проговорив проникливо я та виразно подивився на Алісу.

 Чогось вона ще дальше відсіла, зблідла, а потім почервоніла і почала щось бубоніти нерозбірливе під ніс. Мабуть, щось побачила в моєму погляді.

 А мисливиця нарешті задрала голову та побачила як наверху зависли в повітрі дрони. Які хижо прицілювалися до озброєної людини і тільки чекали відмашки атакувати.

– Та якого біса?! І довго ці бляшанки були над нами? – вигукнула Килина, але зборю нарешті прибрала.

 Аліса полегшено видохнула.

– І-І-І-І! – запищала кумедно Юлька, побачивши дрони та зблідла від страху, та вирячила очі.– Не хочу помирати!

------------------------------------

Посилання на книгу: https://booknet.ua/book/polyuvannya-na-msyac-b411827