Цікаве з книги "Полювання на Місяць"

 В мене серце охололо і впало крижаною глибою у нутрощі, коли я зрозуміла, що десь до темному, великому дому вештається кислотна потолоч. А бідна Килина мирно спить в своєму ліжку і знати не знає про небезпеку. І ось воно тихо підкрадається до подруги і….мамцю! Навіть думати про це страшно! Я боялася за себе, за подруг. Ну коли все встигло  настільки стати погано? Як можливо, щоб нас мисливиць, ганяла по власному дому якась дивна дивина? Це ж принизливо! Я відчула страх на половину з соромом за свою нікчемність.

 Але тут двері по заду нас відчинилися і з кімнати вийшла сонна Килина.

– Чого топочите, як гурт слонів? – потираючи одне око перепитала Килина та позіхнула, та ось в двері гупнуло.

 Килина з цікавістю зазернула за двері, а із-за них вийшлов злий мисливець, потираючий лоба.

– Ай, якого біса? Дивись перед ким двері відчиняєш! – обурився той.

 Килина змірила того прискіпливим поглядом та гмикнула.

– А ти диви куди біжиш, – а потім звернулася до нас,– Гей, ви б тихіше грали в свої сексуальні ігри і попереджайте, що запросили хлопція. І з якого стріп бару ви його вишкребки?

– Йой, та ми це…– знітилась Аліса, стрімко червоніючи.

 Мені теж чогось стало соромно, хоча наче нічого такого не робила. Але тут я поглянула у низ і це…зрозуміла, що на мені тільки рушник, і... більше нічого, я навіть трусики не встигла надіти. Тож якщо випадково рушник спаде…І тут я перемістила погляд на  гарного незнайомця, який хоч був вдягнений, але в дуже провокативно облягаючий підтягнуту статуру одяг з портупеями і чорний плащ. Та і Аліса була в піжамі зі зображенням всміхнених авокадинок. Я зрозуміла, що зі сторони Килини це все виглядає…йо-о-ой…як соромно! Я відчуваю, як стрімко червонію, як маків цвіт.

– Юлька-Юлька. Не чекала, що ти в нас прихильниця ділили одного хлопця з подружкою, – шуткувала Килина і хитро підморгнула мені.

– Сказала та, що сама вийшла полугола, стоїть тут без сорому в спідньому, – проговорив іронічно новенький мисливець.

– Так шановний, я спала і мені було жарко! Скажи дякую, що цього разу я спала так, а не як завжди…, – з сарказмом бовкнула Килина, яка зараз була перед хлопцем в спідьому, і зовсім не соромилась цього факту.

Скоро на сайті.....

_______________________

Посилання на книгу: https://booknet.ua/book/polyuvannya-na-msyac-b411827